Термічні та хімічні опіки; відмороження; інші дії зовнішніх чинників
Не впевнені, що ця стаття означає саме для вас?
Проаналізувати свій діагнозОфіційний текст статті
Включено: термічні та хімічні опіки Т20-Т32; відмороження Т33-Т35; інші дії зовнішніх чинників Т66-Т78 (тепловий і сонячний удар, вибухова травма, акубаротравма, баротравма вуха, легені, кесонна хвороба, асфіксія, ураження блискавкою, електричним струмом, впливи вібрації, джерел іонізуючого випромінювання, компонентів ракетного палива, джерел електромагнітного поля, лазерного випромінювання та токсичні дії мікроорганізмів I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами)
Категорія залежить від ступеня — оберіть пункт градації нижче, щоб побачити точну категорію та потрібні обстеження.
Джерело: Наказ МОУ № 402 від 14.08.2008, Додаток 1
Градація: пункт → категорія
Офіційне пояснення до статті
Стаття 79:
1) до пункту «а» належать: наслідки термічних та хімічних опіків у вигляді масивних келоїдних, гіпертрофічних рубців на ділянці голови, шиї, тулуба, кінцівок, спаяні з підшкірними тканинами або легко вразливі та які часто вкриваються виразками при незадовільних результатах лікування або відмові від нього, що значно обмежують рухи в суглобах, перешкоджають носінню військової форми одягу, взуття і спорядження;
стан (протягом року) після перенесених глибоких опіків більше 20 % площі шкіри тіла та ускладнених амілоїдозом нирок;
тяжка акубаротравма.
Вибухова травма - це бойове багатофакторне ураження, яке виникає внаслідок сукупної ушкоджуючої дії на організм людини ударної хвилі, газових струменів, вогню, токсичних продуктів вибуху та горіння, уламків корпусу боєприпасів, вторинних снарядів. Вибухова травма завжди супроводжується впливом звуків високої інтенсивності, що може спричинити акубаротравму (Т70, Т90.8).
Акубаротравма - це насамперед ураження слухової системи, тому завжди супроводжується порушеннями слухової функції. Тяжка акубаротравма - це симптомокомплекс, що проявляється низкою клінічних проявів у різних комбінаціях, які суттєво впливають на стан пацієнта: значним, часто прогресуючим, зниженням слухової функції (зокрема, підвищенням порогів слуху до тонів), порушеннями розбірливості мови, змінами у центральних відділах слухового аналізатора, посиленою або спотвореною чутливістю до звуків, непереносимістю гучних звуків (явища феномену прискореного зростання гучності), суб’єктивним вушним шумом, вестибулярними дисфункціями. Тяжка акубаротравма може супроводжуватися системними (екстраауральними) проявами (насамперед, порушеннями з боку серцево-судинної та центральної нервової систем), психоемоційними розладами, порушеннями зору, нюху і мовлення (голосу). Діагноз встановлюється у закладах охорони здоров’я (установах) з використанням інструментальних методів обстеження.
Ступінь порушення слухової функції визначається за допомогою результатів аудіометричного обстеження за рівнем порогів слуху до тонів в дБ. При цьому розраховується середнє арифметичне значення порогів слуху на тони чотирьох частот - 0,5; 1; 2 і 4 кГц - на тональній аудіометричній кривій пацієнта і порівнюється з стандартизованими орієнтирами згідно затвердженої класифікації. Визначення ступеня порушення слуху здійснюється відповідно до пояснень щодо застосування статті 36, де наведена Міжнародна класифікація. Тяжка акубаротравма встановлюється при порушення слуху тяжкого ступеня і вище; може бути встановлена при прогресуючій сенсоневральній приглухуватості середньо-тяжкого ступеня у поєднанні з тяжкими вестибулярними проявами (ознаки розладів тяжкого ступеня за однією або кількома вестибулометричними методиками обстеження) і вираженими системними проявами.
Прогресуюча сенсоневральна приглухуватість визначається у випадку, коли реєструється погіршення слухової функції порівняно з попередніми дослідженнями понад 15 дБ на більше ніж одній частоті у процесі спостереження (3 аудіограми з інтервалом не менше 3 тижнів).
Ступені порушення вестибулярної функції визначаються відповідно до пояснень щодо застосування статті 35.
Ступені порушення голосової та супутньої дихальної функції визначаються, у тому числі, відповідно до пояснень щодо застосування статті 45.
Тяжкість акубаротравми визначається при поєднанні уражень кількох органів і систем, насамперед, слухового і вестибулярного аналізаторів на фоні екстраауральних проявів а також, можливо, розладів нюхового аналізатора, зору, системи голосоутворення. Саме комплексне ураження обумовлює загальний тяжкий стан пацієнта. Тому тяжка акубаротравма визначається у випадку ураження не менше двох систем з тяжким ступенем ураження однієї з них, обов’язково - слуховими і вестибулярними розладами, як правило, на фоні екстраауральних змін. Порушення мовлення (голосу), нюху та зору при акубаротравмі є ознаками тяжкої акубаротравми.
2) до пункту «б» належать:
наслідки термічних та хімічних опіків, які помірно обмежують рухи в суглобах або значно утруднюють носіння військової форми одягу, взуття і спорядження, у вигляді келоїдних, гіпертрофічних рубців, що не вкриваються виразками, а також рубців, які спотворюють обличчя, при незадовільних результатах лікування або відмові від нього;
стан після перенесених глибоких опіків від 10 до 20 % площі шкіри тіла;
стан після перенесеної гострої променевої хвороби після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування;
незначні стійкі зміни у функціях органів і систем як наслідок перенесених гострих отруєнь бойовими отруйними речовинами (БОР), компонентами ракетного палива (КРП) після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування;
акубаротравма середнього ступеня тяжкості - без тяжкого ураження слухового і вестибулярного аналізаторів, порушень нюху, зору і мовлення (голосу). Випадки з середнім ступенем слухових і вестибулярних порушень, без виражених системних змін та ураження інших сенсорних систем і порушень голосоутворення. Ступені порушення вестибулярної функції визначаються відповідно до пояснень щодо застосування статті 35. Ступені порушення слухової функції визначаються відповідно до пояснень щодо застосування статті 36.
3) до пункту «в» належать:
наслідки термічних і хімічних опіків, які незначно обмежують рухи в суглобах або незначно затрудняють носіння військової форми одягу, взуття і спорядження, у вигляді еластичних рубців, які покриваються виразками під час довготривалої ходьби та фізичних навантажень;
наслідки перенесених термічних та хімічних опіків у вигляді рубців шкіри, що не супроводжуються ускладненнями, указаними в пункті «б» цієї статті, та не затрудняють носіння військової форми одягу, взуття і спорядження;
стан після перенесених глибоких опіків до 10 % площі шкіри тіла;
стан після перенесених гострих отруєнь БОР, КРП після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування без порушень функцій органів і систем протягом року після одужання;
акубаротравма легкого ступеня, з легким ступенем слухових і вестибулярних порушень, без системних змін і без ураження інших аналізаторів та порушень голосоутворення. Ступені порушення вестибулярної функції визначаються відповідно до пояснень щодо застосування статті 35. Ступені порушення слухової функції визначаються відповідно до пояснень щодо застосування статті 36;
стани після перенесених наслідків дії на організм інших зовнішніх чинників, указаних у Розкладі хвороб, без порушень функцій органів і систем після одужання (більше року).
При оцінці обсягу рухів у суглобах слід керуватися таблицею «Оцінка обсягу рухів у суглобах» (в градусах), що викладена в статті 61.
За наявності рубців з явищами каузалгії після безуспішного хірургічного лікування, наслідків опіків, відморожень з пошкодженням очей, пальців кисті або стопи, наслідків дії на організм інших зовнішніх чинників медичний огляд проводиться в тому числі за відповідними статтями Розкладу хвороб залежно від ступеня порушень функцій органів і систем.
За ступенем патогенності мікроорганізми I-II груп патогенності відповідно до вимог ДСП 9.9.5.035.99 «Безпека роботи з мікроорганізмами I-II груп патогенності», затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01 липня 1999 року № 35, поділяються:
перша група:
збудник особливо небезпечної бактеріальної інфекції - чуми;
вірусні збудники геморагічних лихоманок (Марбурга, Ебола, Ласса, Хуанін, Мачупо та Конго-Кримської), натуральної віспи та мавпячого вірусу В;
друга група:
збудники небезпечних бактеріальних інфекцій: холери, сибірської виразки, сапу, меліоїдозу, туляремії, бруцельозу, лептоспірозу, легіонельозу;
вірусні небезпечні збудники інфекцій сказу, вірусних гепатитів «В», «С», «Д» (дельта), ВІЛ-інфекції, Т-клітинного лейкозу;
збудники повільних нейроінфекцій (пріонних інфекцій) та енцефалітів, енцефаломієлітів і менінгоенцефалітів, пташиного грипу, жовтої лихоманки, москітних гарячок, ящуру, гарячок з менінгіальним синдромом та артритами;
рикетсії КУ-лихоманки, епідемічного висипного тифу та хвороби Бриля, висипного тифу щурів, гарячки цуцугамуші, плямистої гарячки Скелястих гір, везикульозного рикетсіозу;
грибкові інфекції бластомікозу, кокцидоїдозу та гістоплазмозу;
хламідії орнітозу (пситакозу);
отрути біологічного походження - ботулінічні токсини всіх видів, правцевий токсин та отрута павука каракурта.
Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб , затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 липня 1995 року № 133.
Незалежний коментар та роз’яснення
Стаття 79 стосується наслідків дії зовнішніх чинників на організм: термічних і хімічних опіків, відморожень, теплового чи сонячного удару, вибухової травми, акубаротравми, баротравми, кесонної хвороби, асфіксії, ураження блискавкою або електричним струмом, впливу вібрації, іонізуючого випромінювання, компонентів ракетного палива, електромагнітного поля, лазерного випромінювання, а також токсичної дії окремих небезпечних біологічних чинників.
Для опіків і відморожень ключовими є не лише сам факт травми, а її наслідки: рубці, виразкування, спаяність рубців із підшкірними тканинами, обмеження рухів у суглобах, ураження очей, пальців кистей або стоп, а також те, чи заважають ці наслідки носити військову форму, взуття і спорядження. Легші форми можуть залишати рубці без істотних функціональних порушень, тоді як тяжкі — значно обмежують рухи, часто травмуються, вкриваються виразками або фактично перешкоджають використанню спорядження.
Окремо в статті детально описана акубаротравма, яка виникає переважно як ураження слухової системи після впливу інтенсивного звуку, зокрема при вибуховій травмі. Вона може проявлятися зниженням слуху, погіршенням розбірливості мови, вушним шумом, підвищеною або спотвореною чутливістю до звуків, непереносимістю гучних звуків, вестибулярними розладами. Тяжкі випадки можуть поєднувати слухові та вестибулярні порушення з системними проявами, психоемоційними розладами, порушеннями зору, нюху і мовлення або голосу.
Наслідки гострої променевої хвороби, гострих отруєнь бойовими отруйними речовинами або компонентами ракетного палива, а також інших зовнішніх чинників оцінюються за тим, чи залишилися стійкі порушення функцій органів і систем після стаціонарного та реабілітаційного лікування або після одужання.
Що впливає на категорію
- Основний критерій за статтею — ступінь порушення функцій: значні порушення ведуть до категорії «Непридатний до військової служби», помірні — до категорії «Придатний до служби у частинах забезпечення», незначні порушення або наявність об’єктивних даних без порушень функцій — до категорії «Придатний до військової служби».
- Для пункту «а» враховуються масивні келоїдні або гіпертрофічні рубці після термічних чи хімічних опіків на голові, шиї, тулубі або кінцівках, якщо вони спаяні з підшкірними тканинами або легко вразливі, часто вкриваються виразками, мають незадовільні результати лікування або лікування не проводилось через відмову, значно обмежують рухи в суглобах чи перешкоджають носінню військової форми, взуття і спорядження.
- До пункту «а» також належить стан протягом року після перенесених глибоких опіків більше 20 % площі шкіри тіла, ускладнених амілоїдозом нирок, а також тяжка акубаротравма.
- Тяжка акубаротравма визначається за комплексним ураженням кількох органів і систем: обов’язково враховуються слухові та вестибулярні розлади, як правило на фоні екстраауральних змін. Вона встановлюється при порушенні слуху тяжкого ступеня і вище або може встановлюватися при прогресуючій сенсоневральній приглухуватості середньо-тяжкого ступеня у поєднанні з тяжкими вестибулярними проявами і вираженими системними проявами.
- Для пункту «б» характерні наслідки опіків, які помірно обмежують рухи в суглобах або значно утруднюють носіння військової форми, взуття і спорядження: келоїдні чи гіпертрофічні рубці, що не вкриваються виразками, а також рубці, які спотворюють обличчя, за незадовільних результатів лікування або відмови від нього.
- До пункту «б» належить стан після перенесених глибоких опіків від 10 до 20 % площі шкіри тіла.
- До пункту «б» також віднесено стан після перенесеної гострої променевої хвороби після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування, а також незначні стійкі зміни функцій органів і систем після гострих отруєнь бойовими отруйними речовинами або компонентами ракетного палива після такого лікування.
- Акубаротравма середнього ступеня тяжкості за пунктом «б» — це випадки без тяжкого ураження слухового і вестибулярного аналізаторів, без порушень нюху, зору і мовлення або голосу; можливі середні ступені слухових і вестибулярних порушень без виражених системних змін та без ураження інших сенсорних систем.
- Для пункту «в» характерні наслідки опіків, які незначно обмежують рухи в суглобах або незначно затрудняють носіння військової форми, взуття і спорядження: еластичні рубці, які можуть вкриватися виразками під час довготривалої ходьби та фізичних навантажень.
- До пункту «в» належать рубці після термічних або хімічних опіків без ускладнень, указаних у пункті «б», якщо вони не затрудняють носіння форми, взуття і спорядження; стан після глибоких опіків до 10 % площі шкіри тіла; стани після гострих отруєнь бойовими отруйними речовинами або компонентами ракетного палива без порушень функцій органів і систем протягом року після одужання; стани після інших зовнішніх чинників без порушень функцій після одужання більше року.
- Акубаротравма легкого ступеня за пунктом «в» — це легкі слухові та вестибулярні порушення без системних змін, без ураження інших аналізаторів і без порушень голосоутворення.
Чим підтверджуються стани: обстеження, аналізи, документи
- Стан після опіків або відморожень підтверджується медичними даними про сам факт ушкодження, його характер, глибину, площу ураження шкіри, перебіг лікування та наслідки після загоєння.
- Для рубцевих наслідків важливий клінічний огляд: тип рубців — келоїдні, гіпертрофічні чи еластичні; їх розташування; спаяність із підшкірними тканинами; легка вразливість; наявність або відсутність виразкування; спотворення обличчя; вплив на носіння військової форми, взуття і спорядження.
- Обсяг рухів у суглобах оцінюється за таблицею «Оцінка обсягу рухів у суглобах», викладеною в статті 61. Це має значення, коли рубці або інші наслідки опіків чи відморожень обмежують рухи.
- Для станів після глибоких опіків підтверджуються площа ураження шкіри тіла — до 10 %, від 10 до 20 % або більше 20 %, а також наявність ускладнення у вигляді амілоїдозу нирок, якщо йдеться про критерії пункту «а».
- Акубаротравма встановлюється у закладах охорони здоров’я з використанням інструментальних методів обстеження. Ключовим є аудіометричне обстеження з визначенням порогів слуху в децибелах.
- Ступінь порушення слухової функції визначається за результатами тональної аудіометрії: розраховується середнє арифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 і 4 кГц та порівнюється зі стандартизованими орієнтирами згідно з класифікацією, наведеною в поясненнях до статті 36.
- Прогресуюча сенсоневральна приглухуватість підтверджується порівнянням результатів у процесі спостереження: погіршення слухової функції понад 15 дБ більше ніж на одній частоті за наявності 3 аудіограм з інтервалом не менше 3 тижнів.
- Вестибулярні порушення при акубаротравмі підтверджуються вестибулометричними методиками; ступені порушення вестибулярної функції визначаються відповідно до пояснень щодо застосування статті 35.
- Якщо при акубаротравмі є порушення голосу або супутньої дихальної функції, їх ступені визначаються, зокрема, відповідно до пояснень щодо застосування статті 45. За потреби оцінюються також порушення нюху, зору, центральної нервової та серцево-судинної систем, оскільки вони прямо згадані серед проявів тяжкої акубаротравми.
- Для гострої променевої хвороби, гострих отруєнь бойовими отруйними речовинами або компонентами ракетного палива важливі медичні дані про проходження повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування і подальшу оцінку, чи залишилися стійкі зміни функцій органів і систем.
- Для інших наслідків зовнішніх чинників підтверджується сам перенесений стан, факт одужання та наявність або відсутність порушень функцій органів і систем після одужання.
Важливі нюанси
- У наведеній редакції статті передбачені три підсумкові категорії: «Непридатний до військової служби», «Придатний до служби у частинах забезпечення» та «Придатний до військової служби». Категорії «Тимчасово непридатний» і «Непридатний із повторним оглядом» у пунктах цієї статті не наведені.
- Сам факт опіку, відмороження, вибухової травми, отруєння чи іншого зовнішнього впливу не є достатнім для визначення категорії: вирішальними є наслідки, їхня стійкість, ступінь порушення функцій, площа і глибина опіків, а також вплив на рухи та можливість носіння форми, взуття і спорядження.
- Для рубців після опіків важлива різниця між значним, помірним і незначним впливом на функцію: у пункті «а» йдеться про значне обмеження рухів або перешкоджання носінню спорядження; у пункті «б» — про помірне обмеження рухів або значне утруднення носіння; у пункті «в» — про незначне обмеження або відсутність таких ускладнень.
- Стани після глибоких опіків розмежовані за площею ураження: до 10 % — пункт «в», від 10 до 20 % — пункт «б», більше 20 % у поєднанні з амілоїдозом нирок протягом року — пункт «а».
- Для наслідків гострих отруєнь бойовими отруйними речовинами або компонентами ракетного палива різниця між пунктами залежить від функціонального результату після стаціонарного та реабілітаційного лікування: незначні стійкі зміни функцій органів і систем віднесені до пункту «б», відсутність порушень функцій протягом року після одужання — до пункту «в».
- Для станів після дії інших зовнішніх чинників без порушень функцій органів і систем у пункті «в» прямо зазначено умову: після одужання має минути більше року.
- Вибухова травма в офіційному поясненні описана як багатофакторне бойове ураження, що може супроводжуватися акубаротравмою через вплив звуків високої інтенсивності. Однак ступінь акубаротравми визначається не лише фактом вибуху, а документованими слуховими, вестибулярними та іншими проявами.
- Порушення мовлення або голосу, нюху та зору при акубаротравмі прямо зазначені як ознаки тяжкої акубаротравми. Для тяжкої акубаротравми важливе ураження не менше двох систем із тяжким ступенем ураження однієї з них, обов’язково зі слуховими і вестибулярними розладами.
- Якщо є рубці з явищами каузалгії після безуспішного хірургічного лікування, наслідки опіків або відморожень з пошкодженням очей, пальців кисті чи стопи, або наслідки інших зовнішніх чинників, медичний огляд проводиться також за відповідними статтями Розкладу хвороб залежно від того, які органи і системи порушені.
- Наданий текст статті не встановлює окремих правил оцінювання для військовослужбовців, призовників або мобілізованих; градація побудована на характері наслідків і ступені порушення функцій.
Це довідкова інформація, а не медичний чи юридичний висновок. Остаточне рішення про придатність ухвалює ВЛК.
Що робити далі
Маєте задокументований діагноз? Проаналізуйте свої коди МКХ-10 проти статей Розкладу — побачите, під які статті стан потенційно підпадає, яку категорію це ймовірно дає та які обстеження її підтверджують.