Травми голови та шиї, їх наслідки; травми носа, вуха, губи та ротової порожнини; ушкодження структур слухової системи; травми ока та орбіти; травми горла, трахеї, гортані; внутрішньочерепна травма; травма зорового нерва та його провідних шляхів, інших черепних нервів; наслідки ураження центральної нервової системи від дії зовнішніх чинників
Не впевнені, що ця стаття означає саме для вас?
Проаналізувати свій діагнозОфіційний текст статті
Включено: травми голови та шиї, їх наслідки S00-S19 (переломи кісток черепа та обличчя, перелом склепіння черепа, кісток обличчя, верхньої та нижньої щелепи); травми носа, вуха, губи та ротової порожнини; ушкодження структур слухової системи; травми ока та орбіти; травми горла, трахеї, гортані; внутрішньочерепна травма (струс, контузія, здавлення, наявність стороннього тіла, крововиливи внаслідок травми); травма зорового нерва та його провідних шляхів, інших черепних нервів; наслідки ураження центральної нервової системи від дії зовнішніх чинників
Категорія залежить від ступеня — оберіть пункт градації нижче, щоб побачити точну категорію та потрібні обстеження.
Джерело: Наказ МОУ № 402 від 14.08.2008, Додаток 1
Градація: пункт → категорія
Офіційне пояснення до статті
Стаття 75: передбачає наслідки травм, поранень (від 4 місяців до 1 року з моменту отримання травми, поранення) області голови та шиї, а також наслідки травм від дії повітряної вибухової хвилі (акубаротравма, контузія) та інших зовнішніх чинників.
1) до пункту «а» належать:
дефекти та деформації кісток черепа, щелепно-лицевої ділянки, не заміщені трансплантатами, або незадовільні результати ортопедичних методів лікування;
анкілози контрактури скронево-нижньощелепних суглобів, хибні суглоби нижньої щелепи за відсутності ефекту від лікування (у тому числі хірургічного) або відмови від нього;
наявність стороннього тіла в порожнині черепа;
дефект кісток склепіння черепа більше 20 см - 2 , заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;
дефект кісток склепіння черепа від 8 до 20 см - 2 , не заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;
наслідки травматичних пошкоджень з тяжкими розладами функцій головного мозку (забій, здавлення, субдуральна гематома), які призводять до стійких паралічів або глибоких парезів, порушень функцій тазових органів тощо;
наслідки травматичного пошкодження мозкової речовини з розладами коркових функцій (афазія, агнозія, апраксія, геміанопсія, пірамідні, екстрапірамідні, координаторні порушення тощо);
наслідки травм у вигляді церебрально-злипливого або злипло-кістозного арахноїдиту з різким або помірним підвищенням внутрішньочерепного тиску (більше 400 мм.вод.ст.), вираженою гідроцефалією (розширення передніх рогів бокових шлуночків більше ніж на 20 мм), вестибулярними розладами тяжкого ступеня (визначаються відповідно до пояснень щодо застосування пункту «а» статті 35) та ліквородинамічними розладами (5 та більше криз на місяць), епілептичними нападами середньої частоти (до 3 разів на рік), з розвитком атрофії зорових нервів з помірним розладом зору (у разі стійкого концентричного звуження поля зору від точки фіксації до рівня від 30 градусів на обох очах);
посттравматичний оптикохіазмальний арахноїдит з розвитком атрофії зорових нервів з вираженими розладами зору (у разі стійкого концентричного звуження поля зору від точки фіксації до рівня менше 30 градусів на обох очах);
часті випадки епілептичних нападів (4 та більше разів на рік) посттравматичного характеру;
ураження черепно-мозкових нервів зі значними та помірними порушеннями функцій;
порушення діяльності ЦНС, які призводять до значних та помірних розладів сенсорних систем (порушення слуху, зору, нюху, смаку, відчуття рівноваги), голосоутворення і мовлення;
наслідки післятравматичних дисекцій, оклюзій, стенозів аневризм судин головного мозку зі значним порушеням функцій ЦНС;
ушкодження структур слухової системи (переломи кісток та ушкодження тканин білявушної ділянки, перелом піраміди скроневої кістки, руйнування структур середнього та внутрішнього вуха, ураження слухового нерва та центральних відділів слухового аналізатора тощо). Визначення ступеня порушення слуху здійснюється відповідно до пояснень щодо застосування статті 36, де наведені відомості стосовно класифікації ступеней порушення слухової функції. Ступені порушення вестибулярної функції визначаються відповідно до пояснень щодо застосування статті 35;
наслідки травматичних ушкоджень горла, трахеї, гортані у вигляді стійкої відсутності голосоутворення, утруднення дихання через природні дихальні шляхи зі значним порушенням функції зовнішнього дихання, стійкої відсутності голосоутворення;
післятравматичний анофтальм одного чи обох очей;
наслідки травми (поранення) ока та орбіти, зорового нерва та його провідних шляхів, які спричинили сліпоту одного чи обох очей або значне зниження зорових функцій обох очей.
2) до пункту «б» належать:
дефект кісток склепіння черепа від 8 до 20 см - 2 , заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;
дефект кісток склепіння черепа до 8 см - 2 , не заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;
дефекти та деформації кісток щелепно-лицевої ділянки після ортопедичних методів лікування із задовільними результатами;
наслідки травм головного мозку, за яких осередкові симптоми та розлади функцій не досягають ступеня вираженості, передбаченого пунктом «а»;
посттравматичний арахноїдит з помірним підвищенням внутрішньочерепного тиску (300-400 мм.вод.ст.), помірною гідроцефалією (розширення передніх рогів бокових шлуночків до 15-20 мм), помірними ліквородинамічними розладами (3-4 кризи на місяць), епілептичними нападами низької частоти, з розвитком атрофії зорових нервів з помірним розладом зору (у разі стійкого концентричного звуження поля зору від точки фіксації до рівня від 30 до 45 градусів на обох очах);
паралічі мімічних м’язів внаслідок ушкодження основного стовбура або великих гілок черепних нервів;
наслідки перелому основи черепа;
ураження черепно-мозкових нервів з помірними порушеннями функцій;
порушення діяльності ЦНС, які призводять до помірних розладів сенсорних систем (порушення слуху, зору, нюху, смаку, відчуття рівноваги), голосоутворення і мовлення;
наслідки травматичних пошкоджень горла, трахеї, гортані у вигляді стійкого утруднення голосоутворення (захриплість, зниження гучності голосу) або стійке утруднення дихання з помірним порушенням функції зовнішнього дихання;
наслідки травми (поранення) ока та орбіти, зорового нерва та його провідних шляхів, які спричинили помірне зниження зорових функцій обох очей або значне зниження зорових функцій одного ока.
3) до пункту «в» належать:
наслідки травм головного мозку, дефект кісток склепіння черепу до 8 см - 2 , заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою, накладання діагностичних фрезових отворів, заміщених сполучнотканинним рубцем, та наслідки травм черепних нервів, коли у неврологічному статусі виявляються розсіяні органічні ознаки (незначна асиметрія носогубних складок, анізорефлексія тощо), поєднані зі стійкою незначно вираженою вегетосудинною нестійкістю, без ознак підвищення внутрішньочерепного тиску;
старі (консолідовані) вдавлені переломи кісток черепа без органічного ураження центральної нервової системи та порушення функцій;
наслідки травматичного пошкодження горла, трахеї, гортані у вигляді незначного порушення функції зовнішнього дихання;
наслідки травм (поранень) ока та орбіти, зорового нерва та його провідних шляхів, при яких порушення зорових функцій не досягають ступеня вираженості, вказаному у пункті «б»;
факт травми головного мозку (понад рік після перенесеної травми, поранення) за відсутності порушень функцій нервової системи.
При наслідках інших травм (поранень), які включені до рубрики S00-S19, слід застосовувати й інші статті Розкладу хвороб з урахуванням гостроти зору, слуху, жувальної ефективності за М.Г. Агаповим тощо.
За наявності емоційно-вольових або інтелектуально-мнестичних розладів, які виникли внаслідок травми головного мозку, медичний огляд проводиться з застосуванням статті 14 Розкладу хвороб.
Ступінь придатності до військової служби осіб, яким дефект кісток черепа заміщено кістково-пластичним лоскутом, визначається відповідно до результатів оперативного втручання та наявної неврологічної симптоматики.
Після перенесених гострих травм черепа та їх хірургічного лікування за наявності дефекту кісток склепіння постанова приймається залежно від розмірів дефекту та результатів пластичної операції. Площа накладених після черепно-мозкової травми діагностичних фрезових отворів додається до площі дефекту кісток склепіння черепа, не заміщеного пластичним матеріалом або аутокісткою.
За наявності наслідків ураження центральної нервової системи від дії зовнішніх чинників (радіоактивне випромінювання, низькі та високі температури, світло, підвищений або знижений тиск повітря, води, інші зовнішні чинники) медичний огляд проводиться за пунктами «а», «б» чи «в» залежно від ступеня порушень функцій.
Особи, які перенесли гостру травму голови та шиї, оглядаються за статтею 81 Розкладу хвороб.
Факт лікування з приводу травми голови та шиї в анамнезі повинен бути підтверджений медичними документами. Вплив наслідків травми на працездатність, виконання обов’язків військової служби повинен підтверджуватися характеристиками з місця роботи, навчання, військової служби.
Незалежний коментар та роз’яснення
Стаття 75 стосується наслідків травм і поранень голови та шиї: переломів кісток черепа, обличчя і щелеп, травм носа, вуха, губ, ротової порожнини, ока й орбіти, горла, трахеї та гортані, а також внутрішньочерепних травм — струсу, контузії, здавлення, травматичних крововиливів, наявності стороннього тіла. Окремо враховуються ушкодження слухової системи, зорового нерва, інших черепних нервів і наслідки ураження центральної нервової системи зовнішніми чинниками, зокрема повітряною вибуховою хвилею.
Такі наслідки можуть проявлятися по-різному: від поодиноких неврологічних ознак без порушення функцій до стійких паралічів, парезів, порушення мовлення, зору, слуху, нюху, смаку, рівноваги, голосоутворення або дихання. Для травм щелепно-лицевої ділянки важливі дефекти, деформації, анкілози чи контрактури скронево-нижньощелепних суглобів; для травм ока — ступінь втрати або зниження зорових функцій; для травм вуха — ступінь порушення слуху і вестибулярної функції.
Легші варіанти за цією статтею — це наслідки з незначними порушеннями або об’єктивними даними без порушення функцій: наприклад, старі консолідовані переломи без органічного ураження центральної нервової системи, незначні неврологічні ознаки без підвищення внутрішньочерепного тиску, незначне порушення зовнішнього дихання. Тяжчі варіанти — це стійкі грубі неврологічні розлади, значні дефекти кісток черепа, виражені ліквородинамічні порушення, часті посттравматичні епілептичні напади, сліпота, післятравматичний анофтальм, стійка відсутність голосоутворення або значне утруднення дихання.
Що впливає на категорію
- Головний критерій — ступінь порушення функцій після травми: значні порушення відповідають категорії «Непридатний до військової служби», помірні — «Придатний до служби у частинах забезпечення», незначні порушення або об’єктивні дані без порушення функцій — «Придатний до військової служби».
- Час після травми має значення: стаття передбачає наслідки травм і поранень області голови та шиї від 4 місяців до 1 року з моменту отримання травми або поранення; факт травми головного мозку понад рік тому за відсутності порушень функцій нервової системи належить до пункту «в».
- Для дефектів кісток склепіння черепа враховуються площа дефекту та те, чи заміщений він пластичним матеріалом або аутокісткою: у пункті «а» зазначені дефект більше 20 см², заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою, та дефект від 8 до 20 см², не заміщений; у пункті «б» — дефект від 8 до 20 см², заміщений, або до 8 см², не заміщений; у пункті «в» — дефект до 8 см², заміщений, а також діагностичні фрезові отвори, заміщені сполучнотканинним рубцем.
- Для кісток черепа, щелепно-лицевої ділянки і нижньої щелепи враховуються дефекти та деформації, результати ортопедичного лікування, наявність анкілозів чи контрактур скронево-нижньощелепних суглобів, хибних суглобів нижньої щелепи, а також відсутність ефекту від лікування або відмова від нього.
- Для наслідків травматичного пошкодження головного мозку важливі наявність стійких паралічів або глибоких парезів, порушень функцій тазових органів, розладів коркових функцій — афазії, агнозії, апраксії, геміанопсії, пірамідних, екстрапірамідних і координаторних порушень.
- Для посттравматичного арахноїдиту враховуються рівень підвищення внутрішньочерепного тиску, вираженість гідроцефалії, кількість ліквородинамічних кризів, наявність епілептичних нападів, атрофії зорових нервів і ступінь звуження поля зору. У пункті «а» наведені тяжчі показники, зокрема внутрішньочерепний тиск більше 400 мм вод. ст., виражена гідроцефалія, 5 і більше кризів на місяць; у пункті «б» — помірні показники, зокрема 300–400 мм вод. ст., розширення передніх рогів бокових шлуночків до 15–20 мм, 3–4 кризи на місяць.
- Частота посттравматичних епілептичних нападів впливає на оцінку: у пункті «а» прямо зазначені часті випадки — 4 і більше разів на рік, а також напади середньої частоти в описі тяжких наслідків арахноїдиту; у пункті «б» згадані епілептичні напади низької частоти.
- Для ушкоджень черепно-мозкових нервів враховується ступінь порушення функцій. Офіційний текст відносить ураження зі значними та помірними порушеннями до пункту «а», а ураження з помірними порушеннями також згадує у пункті «б», тому оцінка залежить від повного комплексу наслідків, описаних у відповідному пункті.
- Для слухової системи враховується ступінь порушення слуху, а для вестибулярної функції — ступінь вестибулярних розладів; офіційний текст відсилає до пояснень щодо статей 36 і 35 відповідно.
- Для травм горла, трахеї та гортані важливі голосоутворення і функція зовнішнього дихання: стійка відсутність голосоутворення або значне утруднення дихання належать до тяжчих наслідків, стійка захриплість, зниження гучності голосу або помірне порушення зовнішнього дихання — до пункту «б», незначне порушення зовнішнього дихання — до пункту «в».
- Для травм ока, орбіти, зорового нерва та його провідних шляхів враховується ступінь зниження зорових функцій: сліпота одного чи обох очей або значне зниження зорових функцій обох очей належать до пункту «а»; помірне зниження зорових функцій обох очей або значне зниження одного ока — до пункту «б»; менші за пункт «б» порушення — до пункту «в». Післятравматичний анофтальм одного чи обох очей віднесений до пункту «а».
- Для наслідків ураження центральної нервової системи зовнішніми чинниками — радіоактивним випромінюванням, низькими чи високими температурами, світлом, підвищеним або зниженим тиском повітря чи води та іншими чинниками — категорія визначається за пунктами «а», «б» або «в» залежно від ступеня порушення функцій.
Чим підтверджуються стани: обстеження, аналізи, документи
- Факт лікування з приводу травми голови та шиї в анамнезі повинен бути підтверджений медичними документами. Це базова вимога офіційного пояснення до статті.
- Вплив наслідків травми на працездатність і виконання обов’язків військової служби повинен підтверджуватися характеристиками з місця роботи, навчання або військової служби.
- Наслідки травм головного мозку підтверджуються неврологічним оглядом із фіксацією неврологічного статусу: наявності паралічів, парезів, коркових порушень, координаторних, пірамідних, екстрапірамідних ознак, розладів функцій тазових органів, ознак ураження черепних нервів.
- Для дефектів кісток черепа, старих вдавлених переломів, переломів основи черепа, наслідків хірургічного лікування та пластичних операцій у медичній практиці використовують результати візуалізаційних обстежень, які дають змогу оцінити кістковий дефект, його площу, заміщення пластичним матеріалом або аутокісткою, а також наявну неврологічну симптоматику.
- Після черепно-мозкової травми враховується площа діагностичних фрезових отворів: офіційний текст зазначає, що вона додається до площі дефекту кісток склепіння черепа, не заміщеного пластичним матеріалом або аутокісткою.
- Для посттравматичного арахноїдиту, гідроцефалії, внутрішньочерепної гіпертензії та ліквородинамічних розладів важливими є медичні дані про внутрішньочерепний тиск, розміри розширення передніх рогів бокових шлуночків, кількість ліквородинамічних кризів на місяць, наявність атрофії зорових нервів і порушень поля зору.
- Посттравматичні епілептичні напади підтверджуються медичними даними про їх посттравматичний характер і частоту. У загальній медичній практиці для оцінки таких станів застосовують неврологічне обстеження та інструментальні методи, що допомагають оцінити епілептичну активність і наслідки травми мозку.
- Для ушкоджень слухової системи потрібна оцінка слухової функції відповідно до підходів, зазначених у поясненнях до статті 36, а для вестибулярних розладів — оцінка вестибулярної функції відповідно до пояснень до статті 35. У медичній практиці це зазвичай включає аудіологічні та вестибулярні обстеження.
- Для наслідків травм ока, орбіти, зорового нерва та його провідних шляхів підтверджуються гострота зору, поля зору, ознаки атрофії зорових нервів, наявність сліпоти, анофтальму або ступінь зниження зорових функцій. Офіційний текст окремо використовує показник стійкого концентричного звуження поля зору.
- Для травм горла, трахеї та гортані підтверджуються стійкі порушення голосоутворення та ступінь порушення функції зовнішнього дихання. У медичній практиці це оцінюється отоларингологічно та за допомогою досліджень функції зовнішнього дихання.
- Для травм щелепно-лицевої ділянки підтверджуються дефекти, деформації, анкілози, контрактури, хибні суглоби, результати ортопедичних методів лікування та, за потреби, жувальна ефективність за М. Г. Агаповим, оскільки офіційний текст прямо вказує на її врахування при інших травмах цієї рубрики.
- Якщо після травми головного мозку є емоційно-вольові або інтелектуально-мнестичні розлади, офіційний текст передбачає медичний огляд із застосуванням статті 14 Розкладу хвороб; відповідно, такі розлади мають підтверджуватися профільною медичною оцінкою.
Важливі нюанси
- Особи, які перенесли гостру травму голови та шиї, оглядаються не за статтею 75, а за статтею 81 Розкладу хвороб. Стаття 75 описує саме наслідки травм і поранень, а не гострий період травми.
- У пунктах статті 75 немає категорії «Тимчасово непридатний» або «Непридатний із повторним оглядом»: за наданим текстом можливі висновки — «Непридатний до військової служби», «Придатний до служби у частинах забезпечення» або «Придатний до військової служби».
- Назва перенесеної травми сама по собі не визначає категорію. Вирішальними є наслідки: розмір і характер дефектів, результати лікування, наявність або відсутність неврологічних, сенсорних, зорових, слухових, мовленнєвих, дихальних та інших функціональних порушень.
- Якщо дефект кісток черепа заміщено кістково-пластичним лоскутом, ступінь придатності визначається за результатами оперативного втручання та наявною неврологічною симптоматикою.
- Після гострих травм черепа та їх хірургічного лікування за наявності дефекту кісток склепіння рішення залежить від розміру дефекту та результатів пластичної операції.
- При наслідках інших травм і поранень голови та шиї, включених до цієї групи травм, офіційний текст вимагає застосовувати й інші статті Розкладу хвороб з урахуванням гостроти зору, слуху, жувальної ефективності за М. Г. Агаповим тощо.
- За наявності емоційно-вольових або інтелектуально-мнестичних розладів після травми головного мозку огляд проводиться із застосуванням статті 14 Розкладу хвороб, а не лише за статтею 75.
- Для слухових і вестибулярних наслідків стаття 75 прямо відсилає до пояснень щодо статей 36 і 35, тому ступінь порушення слуху та рівноваги оцінюється не довільно, а за відповідними правилами цих статей.
- Офіційний текст містить окремі числові критерії для деяких станів — площі дефектів кісток склепіння черепа, рівня внутрішньочерепного тиску, розширення передніх рогів бокових шлуночків, кількості ліквородинамічних кризів, частоти епілептичних нападів і ступеня звуження поля зору. Для інших наслідків вирішальним є описаний ступінь порушення функцій.
- Підтвердження наслідків травми має включати не лише медичні дані, а й, коли йдеться про вплив на працездатність або виконання військових обов’язків, характеристики з місця роботи, навчання чи військової служби, як прямо зазначено в офіційному поясненні.
Це довідкова інформація, а не медичний чи юридичний висновок. Остаточне рішення про придатність ухвалює ВЛК.
Що робити далі
Маєте задокументований діагноз? Проаналізуйте свої коди МКХ-10 проти статей Розкладу — побачите, під які статті стан потенційно підпадає, яку категорію це ймовірно дає та які обстеження її підтверджують.