Артрози та інші ураження суглобів; хвороби м’яких тканин; остеопатії і хондропатії
Не впевнені, що ця стаття означає саме для вас?
Проаналізувати свій діагнозОфіційний текст статті
Включено: артрози та інші ураження суглобів М15-М19, М22-М25 (поліартроз, коксартроз, гонартроз, інші артрози, ураження надколінка, внутрішньосуглобові ураження коліна та інших суглобів); хвороби м’яких тканин М60-М79 (хвороби та ураження м’язів, синовіальної оболонки та сухожилків, бурсопатії, ентезопатії, ураження плеча); остеопатії і хондропатії М80-М94 (остеопороз кісток з патологічним або без патологічного перелому, остеомаляція у дорослих, уповільнене зрощення перелому, стресові переломи, фіброзна дисплазія кісток, остеомієліт, остеонекроз, хвороба Педжета, юнацькі остеохондрози кісток (крім хребта), інші остеохондропатії та ураження хряща).
Виключено: фібробластичні порушення М72 (включено до статті 62)
Категорія залежить від ступеня — оберіть пункт градації нижче, щоб побачити точну категорію та потрібні обстеження.
Джерело: Наказ МОУ № 402 від 14.08.2008, Додаток 1
Градація: пункт → категорія
Офіційне пояснення до статті
Стаття 61: при прийнятті постанови про ступінь придатності до військової служби у разі захворювань кісток та суглобів слід враховувати схильність захворювання до рецидивів або прогресування, стійкість ремісії, результати лікування. Постанова про ступінь придатності до військової служби приймається за пунктами «а», «б» чи «в» залежно від ступеня порушень функцій на момент медичного огляду.
1) до пункту «а» належать:
кістковий або фіброзний анкілоз великого суглоба в хибному положенні;
патологічна рухливість або стійка контрактура суглоба зі значним обмеженням обсягу рухів;
асептичний некроз головки стегнової кістки або інших кісток, що утворюють великі суглоби;
стани після ендопротезування великих суглобів (особи, що оглядаються за графою III Розкладу хвороб, при задовільних результатах протезування оглядаються за пунктом «б»);
деформуючий артроз в одному з великих суглобів III-IV стадій (наявність грубих кісткових розростань суглобових країв не менше 2 мм, руйнування суглобового хряща - ширина суглобової щілини менше 2 мм) з частими (2 та більше разів на рік) рецидивами загострень, з больовим синдромом та деформацією вісі кінцівки;
дефект кісток більше 1 см з нестабільністю кінцівки при незадовільних результатах лікування;
псевдоартроз стегнової та великогомілкової кістки;
остеомієліт за наявності секвестрів, секвестральних порожнин, свищів, які довго не загоюються або часто (2 та більше разів на рік) відкриваються.
При анкілозах великих суглобів у функціонально вигідному положенні або за належної компенсації придатність до військової служби осіб, що оглядаються за графами II, III Розкладу хвороб, визначається за пунктом «б».
2) до пункту «б» належать:
деформуючий артроз в одному з великих суглобів II стадії (ширина суглобової щілини на рентгенограмі - 2-4 мм) з больовим синдромом;
остеомієліт (у тому числі і первинно хронічний) з щорічними загостреннями;
стійкі контрактури одного з великих суглобів з помірним обмеженням обсягу рухів;
звичні (3 та більше разів на рік) вивихи великих суглобів, які виникають при незначних фізичних навантаженнях, з вираженою нестійкістю (розхитаністю) або рецидивним синовіїтом суглоба та супроводжуються помірною гіпотрофією м’язів кінцівки.
3) до пункту «в» належать:
деформуючий артроз в одному з великих суглобів I стадії;
остеомієліт з нечастими (раз на 2-3 роки) загостреннями за відсутності секвестрів та секвестральних порожнин;
стійкі контрактури в одному з великих суглобів з незначним обмеженням обсягу рухів;
стресові переломи кісток, їх патологічна перебудова після завершення стаціонарного лікування (у тому числі з наявністю металоконструкцій після оперативного лікування) або гіперостози, які перешкоджають руху кінцівки або носінню стандартного взуття, військової форми одягу, спорядження, з больовим синдромом;
звичні (менше 3 разів на рік) вивихи великих суглобів;
нестійкість і рецидивний синовіїт великих суглобів при помірних фізичних навантаженнях;
остеохондропатії з незакінченим процесом.
При остеохондропатіях із незакінченим процесом під час направлення для проходження базової військової служби за графою I громадянам за статтею 65 Розкладу хвороб надається відстрочка від направлення для проходження базової військової служби, після закінчення якої рішення про придатність або непридатність їх до військової служби приймається за пунктами «б» або «в» залежно від результатів лікування або при відмові від нього.
Остеомієлітичний процес вважається закінченим у разі відсутності загострення, секвестральних порожнин та секвестрів протягом 3 та більше років.
Повторність вивиху великого суглоба повинна бути засвідчена медичним документом закладу охорони здоров’я (установи), рентгенограмами суглоба до та після усунення вивиху.
Нестабільність суглоба, яка виникла внаслідок пошкодження зв’язок і капсули, повинна підтверджуватися клінічно, рентгенологічно або МРТ.
З приводу нестабільності великих суглобів пропонується хірургічне лікування. Після успішного хірургічного лікування стосовно військовослужбовців приймається постанова про потребу у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою за статтею 65 з подальшим оглядом ВЛК. Огляд осіб за графою I після хірургічного лікування на великих суглобах або при відмові від нього проводиться за пунктами «а», «б» чи «в» цієї статті.
За наявності хибних суглобів військовослужбовці підлягають лікуванню із застосуванням сучасних методів остеосинтезу. При кістозному переродженні, стресових переломах, патологічній перебудові кісток, відсікаючому остеохондрозі у великому суглобі пропонується оперативне лікування. При відмові від оперативного лікування або його незадовільних результатах постанова про придатність або непридатність до військової служби приймається залежно від ступеня порушення функцій кінцівки або суглоба. Оглянуті за графами II-III Розкладу хвороб із хворобою Осгуд-Шляттера без порушень функцій суглобів визнаються придатними до військової служби та до навчання у ВВНЗ.
Таблиця 14
Оцінка обсягу рухів у суглобах (у градусах)
| Суглоб | Рух | Норма | Обмеження рухів | ||
| незначне | помірне | значне | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Плечовий з плечовим поясом | Згинання | 180 | 115 | 100 | 80 |
| Розгинання | 40 | 30 | 20 | 15 | |
| Відведення | 180 | 115 | 100 | 80 | |
| Ліктьовий | Згинання | 40 | 80 | 90 | 100 |
| Розгинання | 180 | 150 | 140 | 120 | |
| Пронація | 180 | 135 | 90 | 60 | |
| Супінація | 180 | 135 | 90 | 60 | |
| Променево-зап’ястний | Згинання | 75 | 35 | 20-25 | 15 |
| Розгинання | 65 | 30 | 20-25 | 15 | |
| Відведення: | |||||
| радіальне | 20 | 10 | 5 | 2-3 | |
| ульнарне | 40 | 25 | 15 | 10 | |
| Кульшовий | Згинання | 75 | 100 | 110 | 120 |
| Розгинання | 180 | 170 | 160 | 150 | |
| Відведення | 50 | 25 | 20 | 15 | |
| Колінний | Згинання | 40 | 60 | 90 | 110 |
| Розгинання | 180 | 175 | 170 | 160 | |
| Гомілковостопний | Підошовне згинання | 130 | 120 | 110 | 100 |
| Тильне згинання (розгинання) | 70 | 75 | 80 | 85 | |
Незалежний коментар та роз’яснення
Стаття 61 охоплює велику групу станів опорно-рухового апарату: артрози та інші ураження суглобів, хвороби м’яких тканин навколо суглобів, а також ураження кісток і хряща. Йдеться, зокрема, про коксартроз і гонартроз, ураження коліна та надколінка, хвороби м’язів, сухожилків, синовіальної оболонки, бурс, ентезопатії, ураження плеча, остеопороз, остеомаляцію, уповільнене зрощення переломів, стресові переломи, остеомієліт, остеонекроз, хворобу Педжета, остеохондропатії та ураження хряща. Фібробластичні порушення до цієї статті не належать, вони віднесені до статті 62.
Що впливає на категорію
- Головний критерій за статтею 61 — ступінь порушення функцій кістки, суглоба або кінцівки на момент медичного огляду. Також враховуються схильність захворювання до рецидивів або прогресування, стійкість ремісії та результати лікування.
- До категорії «Непридатний до військової служби» належать стани, віднесені до пункту «а»: кістковий або фіброзний анкілоз великого суглоба в хибному положенні; патологічна рухливість або стійка контрактура суглоба зі значним обмеженням рухів; асептичний некроз головки стегнової кістки або інших кісток, що утворюють великі суглоби; стани після ендопротезування великих суглобів, з окремим застереженням для осіб за графою III при задовільних результатах протезування; деформуючий артроз великого суглоба III–IV стадій із грубими кістковими розростаннями, звуженням суглобової щілини менше 2 мм, частими загостреннями 2 і більше разів на рік, больовим синдромом і деформацією осі кінцівки; дефект кісток більше 1 см з нестабільністю кінцівки при незадовільних результатах лікування; псевдоартроз стегнової або великогомілкової кістки; остеомієліт із секвестрами, секвестральними порожнинами або свищами, які довго не загоюються чи часто відкриваються.
- До категорії «Придатний до служби у частинах забезпечення» належать стани пункту «б»: деформуючий артроз одного з великих суглобів II стадії з шириною суглобової щілини на рентгенограмі 2–4 мм і больовим синдромом; остеомієліт, у тому числі первинно хронічний, із щорічними загостреннями; стійкі контрактури великого суглоба з помірним обмеженням рухів; звичні вивихи великих суглобів 3 і більше разів на рік, які виникають при незначних фізичних навантаженнях, з вираженою нестійкістю або рецидивним синовіїтом і помірною гіпотрофією м’язів кінцівки.
- До категорії «Придатний до військової служби» належать стани пункту «в»: деформуючий артроз великого суглоба I стадії; остеомієліт із нечастими загостреннями раз на 2–3 роки за відсутності секвестрів і секвестральних порожнин; стійкі контрактури з незначним обмеженням рухів; стресові переломи, патологічна перебудова кісток після завершення стаціонарного лікування, у тому числі з металоконструкціями, або гіперостози, якщо вони перешкоджають руху кінцівки чи носінню стандартного взуття, військової форми або спорядження та супроводжуються болем; звичні вивихи великих суглобів менше 3 разів на рік; нестійкість і рецидивний синовіїт великих суглобів при помірних фізичних навантаженнях; остеохондропатії з незакінченим процесом; а також випадки, коли є об’єктивні дані, але немає порушення функцій.
- Для анкілозу важливе положення суглоба: анкілоз великого суглоба в хибному положенні віднесений до пункту «а», а при анкілозі у функціонально вигідному положенні або за належної компенсації особи за графами II і III оглядаються за пунктом «б».
- Для артрозу враховуються стадія, рентгенологічна ширина суглобової щілини, наявність кісткових розростань, больового синдрому, деформації осі кінцівки та частота загострень.
- Для остеомієліту важливі наявність або відсутність секвестрів, секвестральних порожнин, свищів, частота загострень і тривалість періоду без загострень. Остеомієлітичний процес вважається закінченим, якщо протягом 3 і більше років немає загострень, секвестральних порожнин і секвестрів.
- Для контрактур і анкілозів ключовим є обсяг рухів у суглобі. Він оцінюється у градусах за таблицею 14: для кожного великого суглоба передбачені показники норми, незначного, помірного і значного обмеження рухів.
- Для звичних вивихів враховуються частота повторень, умови виникнення вивиху, наявність нестійкості, рецидивного синовіїту та гіпотрофії м’язів кінцівки.
- Для станів після операцій, ендопротезування, остеосинтезу або наявності металоконструкцій значення мають результати лікування та фактичний ступінь порушення функції кінцівки чи суглоба.
Чим підтверджуються стани: обстеження, аналізи, документи
- Базове підтвердження за цією статтею — огляд ортопеда-травматолога або іншого профільного спеціаліста з оцінкою функції кінцівки чи суглоба: болю, деформації, стабільності, обсягу рухів, м’язової гіпотрофії, наявності контрактури, анкілозу, патологічної рухливості або ознак синовіїту.
- Обсяг рухів у суглобах підтверджується клінічним вимірюванням у градусах і порівнюється з таблицею 14. Оцінюються рухи у плечовому, ліктьовому, променево-зап’ястному, кульшовому, колінному та гомілковостопному суглобах, а ступінь обмеження визначається як незначний, помірний або значний.
- Рентгенографія є ключовим методом для підтвердження артрозу, стадії деформуючого артрозу, ширини суглобової щілини, грубих кісткових розростань, деформацій, наслідків переломів, хибних суглобів, дефектів кісток, гіперостозів, секвестрів або секвестральних порожнин при остеомієліті.
- Для повторних вивихів великого суглоба офіційно вимагається медичний документ закладу охорони здоров’я та рентгенограми суглоба до і після усунення вивиху.
- Нестабільність суглоба після пошкодження зв’язок і капсули повинна підтверджуватися клінічно, рентгенологічно або за допомогою МРТ.
- МРТ у медичній практиці застосовується для оцінки зв’язок, капсули суглоба, менісків, хряща, синовіальної оболонки, остеонекрозу, внутрішньосуглобових ушкоджень і рецидивного синовіїту; у тексті статті МРТ прямо зазначена як один зі способів підтвердження нестабільності суглоба.
- Для остеомієліту значення мають медичні документи про діагноз, загострення, наявність або відсутність секвестрів, секвестральних порожнин, свищів, їх тривале незагойне існування або часте відкривання. Також важлива історія спостереження, що дозволяє встановити, чи не було загострень протягом 3 і більше років.
- Для станів після ендопротезування, остеосинтезу або інших операцій підтверджувальними є виписки зі стаціонару, операційні дані, результати контрольних обстежень і висновки про функціональний результат лікування.
- Для стресових переломів, патологічної перебудови кісток, кістозного переродження та відсікаючого остеохондрозу можуть застосовуватися рентгенографія, МРТ або інші інструментальні методи, які у звичайній медичній практиці дають змогу оцінити структуру кістки, хряща та післятравматичні зміни. Для висновку за статтею важливе не лише саме виявлення змін, а й те, чи є порушення руху, біль, перешкоди для носіння стандартного взуття, форми або спорядження.
- Для підтвердження частоти загострень, рецидивів, лікування та його результатів використовуються медичні документи закладів охорони здоров’я: виписки, висновки спеціалістів, дані обстежень, записи про звернення і лікування.
Важливі нюанси
- Постанова за статтею 61 приймається не лише за назвою діагнозу, а за фактичним ступенем порушення функції на момент медичного огляду. Одна й та сама хвороба може відповідати різним пунктам залежно від стадії, болю, частоти загострень, стабільності суглоба, обсягу рухів і результатів лікування.
- Наявність об’єктивних даних без порушення функцій за цією статтею віднесена до категорії «Придатний до військової служби». Тобто сам факт рентгенологічних або інших змін не завжди означає обмеження придатності.
- Для осіб, які оглядаються за графою III, після ендопротезування великих суглобів при задовільних результатах протезування огляд проводиться за пунктом «б», а не за загальним правилом пункту «а».
- При остеохондропатіях із незакінченим процесом під час направлення для проходження базової військової служби за графою I громадянам за статтею 65 надається відстрочка від направлення. Після її закінчення рішення приймається за пунктами «б» або «в» залежно від результатів лікування або при відмові від нього.
- З приводу нестабільності великих суглобів офіційний текст передбачає пропозицію хірургічного лікування. Після успішного хірургічного лікування для військовослужбовців приймається постанова про потребу у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою за статтею 65 з подальшим оглядом ВЛК.
- Огляд осіб за графою I після хірургічного лікування на великих суглобах або при відмові від нього проводиться за пунктами «а», «б» чи «в» статті 61 — залежно від фактичного стану та порушення функцій.
- За наявності хибних суглобів військовослужбовці підлягають лікуванню із застосуванням сучасних методів остеосинтезу. При кістозному переродженні, стресових переломах, патологічній перебудові кісток, відсікаючому остеохондрозі у великому суглобі пропонується оперативне лікування.
- Якщо від оперативного лікування відмовлено або його результати незадовільні, постанова про придатність чи непридатність приймається залежно від ступеня порушення функції кінцівки або суглоба.
- Хвороба Осгуд-Шляттера без порушень функцій суглобів у осіб за графами II–III не є підставою для непридатності: такі особи визнаються придатними до військової служби та до навчання у військових вишах.
- Повторність вивиху не встановлюється лише зі слів особи: вона має бути підтверджена медичним документом закладу охорони здоров’я та рентгенограмами до і після усунення вивиху.
Це довідкова інформація, а не медичний чи юридичний висновок. Остаточне рішення про придатність ухвалює ВЛК.
Що робити далі
Маєте задокументований діагноз? Проаналізуйте свої коди МКХ-10 проти статей Розкладу — побачите, під які статті стан потенційно підпадає, яку категорію це ймовірно дає та які обстеження її підтверджують.