Хвороби стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки; хвороби апендикса; неінфекційний ентерит та коліт; інші хвороби кишечнику та очеревини
Не впевнені, що ця стаття означає саме для вас?
Проаналізувати свій діагнозОфіційний текст статті
Включено: хвороби стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки (крім виразкової хвороби) К20-К31 (езофагіт, гастрит, гастродуоденіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба та інші); хвороби апендикса К35-К38; неінфекційний ентерит та коліт К50-К52 (хвороба Крона, виразковий коліт); інші хвороби кишечнику та очеревини К55-К67 (непрохідність, паралітичний ілеус, інвагінація, дивертикулярна хвороба, синдром подразненого кишечнику, запор, мегаколон, хвороби заднього проходу та прямої кишки, перитоніт, спайкова хвороба та інші)
Категорія залежить від ступеня — оберіть пункт градації нижче, щоб побачити точну категорію та потрібні обстеження.
Джерело: Наказ МОУ № 402 від 14.08.2008, Додаток 1
Градація: пункт → категорія
Офіційне пояснення до статті
Стаття 52:
1) до пункту «а» належать:
набуті стравохідно-трахеальні або стравохідно-бронхіальні свищі, які не оперовані або з незадовільним результатом лікування;
рубцеві звуження або нервово-м’язові захворювання стравоходу зі значними клінічними проявами, що потребують систематичного бужування, балонної дилатації або хірургічного лікування;
тяжкі форми хронічних неспецифічних виразкових колітів, ентеритів (у тому числі і хвороба Крона) з вираженим занепадом живлення (ІМТ менше 18,5);
спайковий процес у черевній порожнині зі значним порушенням моторно-евакуаторної функції (спайковий процес повинен бути підтверджений даними рентгенологічного дослідження);
наслідки резекції тонкої або товстої кишки у вигляді стійкого, значного занепаду живлення або порушення функцій;
випадіння усіх шарів прямої кишки під час ходьби або переміщення тіла у вертикальне положення (III стадія);
протиприродний задній прохід, кишковий або каловий свищ як завершений етап хірургічного лікування;
недостатність сфінктера заднього проходу III ступеня;
хронічний парапроктит зі стійкими або такими, що часто відкриваються та важко піддаються лікуванню, свищами.
2) до пункту «б» належать хронічні рецидивуючі неспецифічні виразкові коліти, хвороба Крона (крім тих, що зазначені в пункті «а»);
ГЕРХ з виразковим езофагітом, з позастравохідними проявами, що потребує повторного тривалого стаціонарного лікування (два та більше разів на рік), з помірним порушенням функції травлення, стравохід Баррета. ГЕРХ повинна бути підтверджена ендоскопічним та/або рентгенологічним дослідженнями (обов’язково в горизонтальному положенні);
дивертикул стравоходу великих розмірів (більше 2 см), що погано спорожнюється і супроводжується дисфагією та не потребує хірургічного лікування, або множинні дивертикули (>2) стравоходу та шлунку, дивертикул з явищами дивертикуліту;
дивертикулярна хвороба кишечнику; часто рецидивні (більше 2 разів на рік);
наслідки резекції тонкої або товстої кишки з незначними проявами демпінг-синдрому;
спайковий процес у черевній порожнині з помірним або незначним порушенням моторно-евакуаторної функції (спайковий процес повинен бути підтверджений даними рентгенологічного дослідження);
дивертикули стравоходу з клінічними проявами, що не потребують хірургічного лікування;
рубцеві звуження та нервово-м’язові захворювання стравоходу при задовільних результатах консервативного лікування;
хвороби стравоходу, кишечнику, спайкова хвороба з незначним порушенням функцій;
ГЕРХ з виразковим езофагітом та нечастими загостреннями;
випадіння прямої кишки при фізичному навантаженні (I-II стадія);
недостатність сфінктера заднього проходу I, II ступеню;
випадіння прямої кишки при дефекації (I стадія);
недостатність сфінктера заднього проходу I ступеню;
хронічний парапроктит з частими (два рази і більше на рік) загостреннями;
хронічний парапроктит, що протікає з нечастими загостреннями без утворення зовнішнього свища.
У разі випадіння прямої кишки, наявності кишкових або калових свищів, звуження заднього проходу або недостатності його сфінктера, наявності хронічного парапроктиту військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. Після оперативного лікування медичний огляд проводиться на підставі статті 56 Розкладу хвороб. Придатність до військової служби, до навчання у ВВНЗ визначається залежно від результатів лікування. У разі рецидиву захворювання або відмови від хірургічного лікування постанова приймається за пунктом «а» чи «б».
3) до пункту «в» належать:
ГЕРХ з ерозивним або катаральним езофагітом та нечастими загостреннями;
синдром подразнення товстої кишки;
хронічні запальні захворювання шлунково-кишкового тракту без порушення функції.
Незалежний коментар та роз’яснення
Стаття 52 стосується великої групи хвороб травного тракту: стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки, апендикса, тонкої та товстої кишки, прямої кишки, заднього проходу й очеревини. До неї належать, зокрема, езофагіт, гастрит, гастродуоденіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, хвороба Крона, виразковий коліт, дивертикулярна хвороба, синдром подразненого кишечнику, спайкова хвороба, парапроктит, випадіння прямої кишки та інші стани. Виразкова хвороба шлунка чи дванадцятипалої кишки в цю статтю не входить.
Прояви можуть бути дуже різними: печія, відрижка, біль або дискомфорт у животі, порушення ковтання, проноси чи закрепи, здуття, кишкові кровотечі, схуднення, загострення запальних хвороб кишечнику, свищі, порушення утримання калу або випадіння прямої кишки. Легкі форми зазвичай мають об’єктивне підтвердження, але не спричиняють істотного порушення травлення чи інших функцій.
Тяжкі форми за цією статтею — це не просто наявність діагнозу, а стани з вираженими наслідками: значне порушення проходження їжі або евакуації кишкового вмісту, потреба в систематичних процедурах на стравоході чи хірургічному лікуванні, виражений занепад живлення, тяжкі свищі, протиприродний задній прохід, груба недостатність сфінктера, тяжкі форми хвороби Крона або виразкового коліту.
Категорія придатності залежить насамперед від ступеня порушення функцій, частоти й тяжкості загострень, результатів лікування, наявності ускладнень та об’єктивного підтвердження діагнозу. За наявності лише об’єктивних даних без порушення функцій стаття передбачає придатність до військової служби.
Що впливає на категорію
- Пункт «а» застосовується при значних порушеннях функцій і відповідає категорії «Непридатний до військової служби». До нього віднесені, зокрема, набуті стравохідно-трахеальні або стравохідно-бронхіальні свищі, які не оперовані або мають незадовільний результат лікування.
- До пункту «а» також належать рубцеві звуження або нервово-м’язові захворювання стравоходу зі значними клінічними проявами, якщо вони потребують систематичного бужування, балонної дилатації або хірургічного лікування.
- Для хвороби Крона, хронічного неспецифічного виразкового коліту та ентеритів вирішальним є тяжкість перебігу: тяжкі форми з вираженим занепадом живлення, коли ІМТ менше 18,5, віднесені до пункту «а»; хронічні рецидивуючі форми, крім таких тяжких, — до пункту «б».
- Спайковий процес у черевній порожнині оцінюється за ступенем порушення моторно-евакуаторної функції: значне порушення — пункт «а», помірне або незначне — пункт «б». Для цього стану офіційно вимагається підтвердження рентгенологічним дослідженням.
- Наслідки резекції тонкої або товстої кишки відносяться до пункту «а», якщо є стійкий значний занепад живлення або порушення функцій; до пункту «б» — якщо наслідки проявляються незначними проявами демпінг-синдрому.
- Пункт «а» охоплює тяжкі аноректальні стани: випадіння всіх шарів прямої кишки під час ходьби або переходу у вертикальне положення, тобто III стадію; протиприродний задній прохід; кишковий або каловий свищ як завершений етап хірургічного лікування; недостатність сфінктера заднього проходу III ступеня.
- Пункт «б» відповідає помірним порушенням функцій і категорії «Придатний до служби у частинах забезпечення». До нього належать, зокрема, хронічні рецидивуючі неспецифічні виразкові коліти та хвороба Крона, крім тяжких форм, зазначених у пункті «а».
- Для гастроезофагеальної рефлюксної хвороби важливі форма езофагіту, частота загострень, позастравохідні прояви, потреба у повторному тривалому стаціонарному лікуванні та наявність стравоходу Баррета. До пункту «б» віднесено ГЕРХ з виразковим езофагітом, позастравохідними проявами, потребою у повторному тривалому стаціонарному лікуванні два і більше разів на рік, помірним порушенням функції травлення, а також стравохід Баррета; також до пункту «б» належить ГЕРХ з виразковим езофагітом і нечастими загостреннями.
- До пункту «в» належить ГЕРХ з ерозивним або катаральним езофагітом та нечастими загостреннями; цей пункт відповідає категорії «Придатний до військової служби».
- Для дивертикулів стравоходу і шлунка значення мають розмір, кількість, спорожнення, наявність дисфагії, дивертикуліту та потреба в хірургічному лікуванні. До пункту «б» віднесені великі дивертикули стравоходу понад 2 см, що погано спорожнюються і супроводжуються дисфагією, але не потребують хірургічного лікування; множинні дивертикули стравоходу та шлунка; дивертикули з явищами дивертикуліту; а також дивертикули стравоходу з клінічними проявами, що не потребують хірургічного лікування.
- Дивертикулярна хвороба кишечнику віднесена до пункту «б», якщо перебіг часто рецидивний — більше 2 разів на рік.
- Для хронічного парапроктиту важливі свищі та частота загострень: стійкі або такі, що часто відкриваються і важко піддаються лікуванню свищі — пункт «а»; часті загострення два рази і більше на рік або нечасті загострення без утворення зовнішнього свища — пункт «б».
- Випадіння прямої кишки при фізичному навантаженні I–II стадії, випадіння при дефекації I стадії, а також недостатність сфінктера заднього проходу I–II ступеня віднесені до пункту «б».
- Пункт «в» застосовується при незначних порушеннях функцій або за наявності об’єктивних даних без порушення функцій і відповідає категорії «Придатний до військової служби». До нього прямо віднесені синдром подразнення товстої кишки та хронічні запальні захворювання шлунково-кишкового тракту без порушення функції.
Чим підтверджуються стани: обстеження, аналізи, документи
- Для гастроезофагеальної рефлюксної хвороби офіційно зазначено підтвердження ендоскопічним та/або рентгенологічним дослідженнями; рентгенологічне дослідження має виконуватися обов’язково в горизонтальному положенні.
- Для спайкового процесу в черевній порожнині офіційно вимагається підтвердження даними рентгенологічного дослідження, оскільки для категорії має значення саме порушення моторно-евакуаторної функції.
- Виражений занепад живлення при тяжких формах колітів, ентеритів, хворобі Крона або після резекції кишки підтверджується оцінкою стану живлення, зокрема розрахунком ІМТ; у тексті статті для тяжких форм прямо наведено критерій ІМТ менше 18,5.
- Повторне тривале стаціонарне лікування при ГЕРХ два і більше разів на рік, часті загострення хронічного парапроктиту, часті рецидиви дивертикулярної хвороби та рецидивний перебіг запальних хвороб кишечнику підтверджуються медичними записами про госпіталізації, виписками зі стаціонару, амбулаторними записами та даними про перебіг захворювання.
- Стани після резекції тонкої або товстої кишки, протиприродний задній прохід, кишкові або калові свищі, наслідки операцій і результати хірургічного лікування підтверджуються хірургічними медичними документами, описами операцій, виписками та даними післяопераційного спостереження.
- У медичній практиці для хвороб стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки застосовують ендоскопічне дослідження верхніх відділів травного тракту, а для звужень, дивертикулів, порушень проходження їжі та рефлюксу — також рентгенологічні контрастні дослідження.
- Для хвороби Крона, виразкового коліту, неінфекційних ентеритів і колітів у клінічній практиці зазвичай використовують ендоскопічне дослідження кишечнику, за потреби з біопсією, а також лабораторні показники запалення, анемії та нутритивного стану як допоміжні дані для оцінки активності та наслідків хвороби.
- Для випадіння прямої кишки, недостатності сфінктера заднього проходу, звуження заднього проходу, парапроктиту та свищів ключовими є дані огляду профільного спеціаліста і опис локального статусу; у практиці можуть застосовуватися проктологічний огляд, аноскопія або ректороманоскопія та інструментальна оцінка сфінктерної функції за показаннями.
- Для синдрому подразнення товстої кишки та хронічних запальних захворювань шлунково-кишкового тракту без порушення функції важливе саме документальне відображення того, що об’єктивні дані є, але функція не порушена або порушена незначно.
Важливі нюанси
- За цією статтею сам діагноз не є достатньою підставою для суворішої категорії. Оцінюється ступінь порушення функцій: значний, помірний, незначний або відсутній за наявності об’єктивних даних.
- Стаття передбачає три підсумкові варіанти: при значних порушеннях функцій — «Непридатний до військової служби»; при помірних порушеннях — «Придатний до служби у частинах забезпечення»; при незначних порушеннях або без порушення функцій — «Придатний до військової служби».
- Офіційний текст окремо підкреслює обов’язкове інструментальне підтвердження для окремих станів: ГЕРХ — ендоскопічним та/або рентгенологічним дослідженням, а при рентгенології обов’язково в горизонтальному положенні; спайковий процес — рентгенологічним дослідженням.
- Частота загострень має значення лише там, де це прямо зазначено: для ГЕРХ — повторне тривале стаціонарне лікування два і більше разів на рік у відповідному варіанті пункту «б»; для дивертикулярної хвороби — часті рецидиви більше 2 разів на рік; для хронічного парапроктиту — часті загострення два і більше разів на рік.
- При випадінні прямої кишки, кишкових або калових свищах, звуженні заднього проходу, недостатності його сфінктера та хронічному парапроктиті військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. Після оперативного лікування медичний огляд проводиться на підставі статті 56 Розкладу хвороб, а придатність визначається залежно від результатів лікування.
- У разі рецидиву зазначених захворювань після лікування або відмови від хірургічного лікування постанова приймається за пунктом «а» чи «б», тобто залежно від тяжкості проявів і порушення функцій.
- Виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки прямо виключена з переліку хвороб цієї статті, хоча інші хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, зокрема гастрит і гастродуоденіт, входять до її сфери.
- Наявність стравоходу Баррета в офіційному поясненні віднесена до пункту «б», тобто до категорії «Придатний до служби у частинах забезпечення», у контексті ГЕРХ та відповідного об’єктивного підтвердження.
- Синдром подразнення товстої кишки прямо віднесений до пункту «в», тобто до категорії «Придатний до військової служби».
Це довідкова інформація, а не медичний чи юридичний висновок. Остаточне рішення про придатність ухвалює ВЛК.
Що робити далі
Маєте задокументований діагноз? Проаналізуйте свої коди МКХ-10 проти статей Розкладу — побачите, під які статті стан потенційно підпадає, яку категорію це ймовірно дає та які обстеження її підтверджують.