Хвороби периферичної нервової системи
Оцінку придатності осіб за статтею 23 проводять за наявності таких станів: ураження трійчастого нерва, лицевого нерва та нервових корінців. Для вибору пункту враховують критерії: прогресування та ступінь порушення функцій. Категорія є наслідком документально підтвердженого ступеня стану та його відповідності опису градації, яку встановлює ВЛК.
Не впевнені, що ця стаття означає саме для вас?
Проаналізувати свій діагнозГрадація: пункт → стан → категорія
Категорію дає не сам діагноз, а пункт градації: він визначається задокументованим ступенем порушення функцій.
| Пункт | Стан за Розкладом | Ймовірна категорія |
|---|---|---|
| а | швидко прогресуючі зі значними порушеннями функцій | Непридатний |
| б | з помірними порушеннями функцій | Частини забезпечення |
| в | з незначними порушеннями функцій; за наявності об’єктивних даних без порушень функцій | Придатний |
Офіційний текст статті
Включено: хвороби периферичної нервової системи G50-G75 (ураження черепних нервів, нервових корінців та сплетінь, полі-, мононейропатії, усі форми міастеній, міопатії, хвороби нервово-м’язового з’єднання та м’язів), M45 (дорсалгія, радикулопатія, цервікалгія, ішіас, люмбаго та інші)
Категорія залежить від ступеня — оберіть пункт градації нижче, щоб побачити точну категорію та потрібні обстеження.
Джерело: Наказ МОУ № 402 від 14.08.2008, Додаток 1
Перевірив:Кіріченко ЄвгенЧинна редакція статті — 22.08.2025. Звірено з першоджерелом: 05.09.2026.
Офіційне пояснення до статті
Стаття 23:
1) до пункту «а» належать такі форми невральної аміотрофії, міастенії, міопатії, пароксизмальної міоплегії, наслідки полінейропатій, плекситів запального та інтоксикаційного походження, що мають несприятливий перебіг та супроводжуються значно вираженими розладами рухів та чутливості та/або трофіки (виражені гіпотрофії м’язів при однобічному процесі: плеча - більше 4 см, передпліччя - більше 3 см, стегна - більше 8 см, гомілки - більше 6 см, хронічні трофічні виразки, пролежні тощо). До цього пункту належать також радикулоішемії, радикулопатії, полірадикулопатії з рецидивами, тривалим перебігом, що супроводжуються стійким вираженим больовим синдромом з вираженими руховими та/або вегетативно-трофічними порушеннями функції кінцівки, з порушеннями або без порушень функції тазових органів, які вимагають довготривалого стаціонарного лікування, а також плексопатії і тяжкі форми невралгії у разі безуспішного лікування;
2) до пункту «б» належать: деякі форми невральної аміотрофії зі сприятливим перебігом, хронічні радикулоішемії, радикулопатії, полірадикулопатії з рецидивами, плексопатії, невропатії, полінейропатії, що супроводжуються в період загострення вимушеним положенням тулуба, болем вздовж нервів, що потребують тривалого стаціонарного лікування більше 2 місяців, при яких помірно порушена функція кінцівки, проте, вона не досягла ступеня вираженості, зазначеного в пункті «а», відсутні розлади функції тазових органів; також до цього пункту належить стійкий параліч мімічних м’язів.
Симптоматичні полінейропатії до цієї статті не належать. У таких випадках медичний огляд проводиться щодо захворювань, які призвели до розвитку полінейропатії.
Дискогенні радикулопатії після оперативного лікування, незалежно від ступеня порушення функції розглядаються за цією статтею;
3) до пункту «в» належать дорсалгія, цервікалгія, торакалгія, люмбалгія, ішіалгія без радикулопатії; радикулопатії, плексопатії, нейропатії, полінейропатії з чутливими розладами, але без рухових, трофічних розладів, а також існуючі незначно виражені залишкові явища, зумовлені перенесеними в минулому загостреннями, які суттєво не обмежують функцію кінцівки;
Незалежний коментар та роз’яснення
Стаття 23 охоплює хвороби периферичної нервової системи: ураження черепних нервів, нервових корінців і сплетінь, моно- та полінейропатії, радикулопатії, плексопатії, невралгії, а також усі форми міастеній, міопатій, хвороби нервово-м’язового з’єднання і м’язів. Окремо в межах статті згадані больові синдроми спини та шиї: дорсалгія, цервікалгія, торакалгія, люмбалгія, ішіалгія, люмбаго та інші подібні стани.
Такі захворювання можуть проявлятися болем уздовж нерва або в ділянці хребта, онімінням, порушенням чутливості, слабкістю м’язів, вимушеним положенням тулуба під час загострення, зниженням рухів у кінцівці, трофічними змінами тканин. При тяжчих формах можливі виражені розлади рухів і чутливості, значне зменшення об’єму м’язів, хронічні трофічні виразки, пролежні, а при частині радикулопатій — порушення функції тазових органів.
Ключова різниця між легкими і тяжкими формами в цій статті — не сама назва діагнозу, а перебіг і ступінь функціональних порушень. Біль у спині або шиї без радикулопатії, а також чутливі розлади без рухових і трофічних порушень належать до легших варіантів. Натомість швидке прогресування, рецидиви, тривалий перебіг, стійкий виражений больовий синдром, значні рухові, чутливі чи трофічні розлади розглядаються як підстави для суворішої оцінки.
Що впливає на категорію
- Пункт «а» застосовується до швидко прогресуючих захворювань зі значними порушеннями функцій — категорія: «Непридатний до військової служби».
- До пункту «а» належать форми невральної аміотрофії, міастенії, міопатії, пароксизмальної міоплегії, наслідки полінейропатій і плекситів запального та інтоксикаційного походження з несприятливим перебігом і значно вираженими розладами рухів, чутливості та/або трофіки.
- Для пункту «а» прямо наведені ознаки значної трофічної вираженості: виражена гіпотрофія м’язів при однобічному процесі — плеча більше 4 см, передпліччя більше 3 см, стегна більше 8 см, гомілки більше 6 см; також хронічні трофічні виразки, пролежні тощо.
- До пункту «а» також віднесені радикулоішемії, радикулопатії, полірадикулопатії з рецидивами і тривалим перебігом, якщо вони супроводжуються стійким вираженим больовим синдромом та вираженими руховими і/або вегетативно-трофічними порушеннями функції кінцівки, з порушеннями або без порушень функції тазових органів, і потребують довготривалого стаціонарного лікування.
- Плексопатії і тяжкі форми невралгії належать до пункту «а» у разі безуспішного лікування.
- Пункт «б» застосовується при помірних порушеннях функцій — категорія: «Придатний до служби у частинах забезпечення».
- До пункту «б» належать деякі форми невральної аміотрофії зі сприятливим перебігом, а також хронічні радикулоішемії, радикулопатії, полірадикулопатії з рецидивами, плексопатії, невропатії, полінейропатії.
- Для пункту «б» важливо, що під час загострення є вимушене положення тулуба, біль вздовж нервів, потреба у тривалому стаціонарному лікуванні більше 2 місяців, помірне порушення функції кінцівки, але без досягнення ступеня вираженості пункту «а» і без розладів функції тазових органів.
- Стійкий параліч мімічних м’язів прямо віднесений до пункту «б».
- Пункт «в» застосовується при незначних порушеннях функцій або за наявності об’єктивних даних без порушень функцій — категорія: «Придатний до військової служби».
- До пункту «в» належать дорсалгія, цервікалгія, торакалгія, люмбалгія, ішіалгія без радикулопатії.
- До пункту «в» також належать радикулопатії, плексопатії, нейропатії, полінейропатії з чутливими розладами, але без рухових і трофічних розладів.
- Незначно виражені залишкові явища після минулих загострень належать до пункту «в», якщо вони суттєво не обмежують функцію кінцівки.
Чим підтверджуються стани: обстеження, аналізи, документи
- Основою підтвердження є об’єктивні неврологічні дані: оцінка рухів, м’язової сили, рефлексів, чутливості, болю вздовж нервів, наявності вимушеного положення тулуба, ознак ураження корінців, сплетінь або периферичних нервів.
- Для оцінки трофічних порушень важливі дані огляду: гіпотрофія м’язів, трофічні виразки, пролежні та інші вегетативно-трофічні зміни. У випадках, де це має значення для пункту «а», вимірюють різницю об’єму м’язів плеча, передпліччя, стегна або гомілки при однобічному процесі.
- Функціональний стан кінцівки підтверджується описом того, чи є рухові порушення, чи обмежують вони функцію кінцівки, чи наявні лише чутливі розлади без рухових і трофічних змін.
- Для радикулопатій, полірадикулопатій, радикулоішемій та больових синдромів хребта зазвичай використовують клінічний неврологічний огляд і, за медичними показаннями, інструментальні методи візуалізації хребта та нервових структур, які допомагають уточнити рівень і характер ураження.
- У медичній практиці для нейропатій, полінейропатій, плексопатій, міопатій, міастеній і хвороб нервово-м’язового з’єднання можуть застосовуватися електронейроміографія, електроміографія та дослідження нервово-м’язової передачі, якщо вони потрібні для об’єктивізації ураження.
- Для міастенії, міопатій, полінейропатій або інтоксикаційних та запальних уражень у практиці можуть додатково використовувати лабораторні аналізи та інші профільні обстеження для уточнення причини і характеру процесу; категорія за статтею все одно визначається за перебігом і функціональними наслідками, описаними в офіційному тексті.
- Рецидиви, тривалий перебіг, довготривале або тривале стаціонарне лікування підтверджуються медичною документацією про звернення, лікування, перебування в стаціонарі, динаміку симптомів і результат лікування.
- Для дискогенних радикулопатій після оперативного лікування значення має медична документація, яка підтверджує факт оперативного лікування та подальший стан, оскільки такі випадки офіційно розглядаються за цією статтею незалежно від ступеня порушення функції.
- Для відмежування пункту «б» від пункту «а» важливо документально зафіксувати, чи є розлади функції тазових органів, а також чи досягають рухові або трофічні порушення ступеня значної вираженості, наведеного для пункту «а».
Важливі нюанси
- Сама наявність болю в спині, шиї або кінцівці не означає автоматично суворішу категорію. За статтею вирішальними є об’єктивні дані, наявність або відсутність радикулопатії, рухових і трофічних розладів, ступінь порушення функції кінцівки, рецидиви та тривалість перебігу.
- Дорсалгія, цервікалгія, торакалгія, люмбалгія та ішіалгія без радикулопатії прямо віднесені до пункту «в», тобто до категорії «Придатний до військової служби».
- Чутливі розлади при радикулопатії, плексопатії, нейропатії або полінейропатії без рухових і трофічних порушень також належать до пункту «в».
- Помірне порушення функції кінцівки при рецидивних радикулопатіях, плексопатіях, невропатіях або полінейропатіях може відповідати пункту «б», якщо під час загострення є вимушене положення тулуба, біль вздовж нервів і потреба у стаціонарному лікуванні більше 2 місяців, але немає розладів функції тазових органів і немає ознак рівня пункту «а».
- Для пункту «а» характерні не просто рецидиви або біль, а стійкий виражений больовий синдром у поєднанні з вираженими руховими та/або вегетативно-трофічними порушеннями функції кінцівки, а також потреба в довготривалому стаціонарному лікуванні.
- Симптоматичні полінейропатії за цією статтею не оцінюються: офіційний текст вказує, що медичний огляд у таких випадках проводиться щодо захворювань, які призвели до розвитку полінейропатії.
- Дискогенні радикулопатії після оперативного лікування розглядаються саме за цією статтею незалежно від ступеня порушення функції.
- У наданій градації статті 23 передбачені три підсумкові варіанти: «Непридатний до військової служби», «Придатний до служби у частинах забезпечення» або «Придатний до військової служби». Окремої категорії «Тимчасово непридатний» у наведеному тексті статті не зазначено.
Це довідкова інформація, а не медичний чи юридичний висновок. Остаточне рішення про придатність ухвалює ВЛК.
Часті питання про статтю 23
Яка гіпотрофія м’язів відповідає пункту «а» статті 23?
При однобічному процесі вираженою гіпотрофією вважають зменшення плеча більше ніж на 4 см, передпліччя — більше ніж на 3 см, стегна — більше ніж на 8 см, гомілки — більше ніж на 6 см. До цього ж пункту належать хронічні трофічні виразки та пролежні.
Чи враховують люмбаго та ішіас без радикулопатії?
Так, за пунктом «в». До нього віднесено дорсалгію, цервікалгію, торакалгію, люмбалгію та ішіалгію без радикулопатії, а також радикулопатії, плексопатії й полінейропатії з чутливими розладами, але без рухових і трофічних. Категорія — «Придатний до військової служби».
Як оцінюють дискогенну радикулопатію після операції на хребті?
Пояснення встановлює окреме правило: дискогенні радикулопатії після оперативного лікування розглядаються за статтею 23 незалежно від ступеня порушення функції. Конкретний пункт визначає ВЛК за задокументованим станом кінцівки, вираженістю больового синдрому та наявністю чи відсутністю розладів функції тазових органів.
Скільки має тривати стаціонарне лікування для пункту «б» статті 23?
Пояснення називає тривале стаціонарне лікування понад два місяці — для хронічних радикулоішемій, радикулопатій, полірадикулопатій, плексопатій і полінейропатій, які в період загострення супроводжуються вимушеним положенням тулуба та болем уздовж нервів, за помірного порушення функції кінцівки й без розладів функції тазових органів.
Чи оцінюють симптоматичну полінейропатію за статтею 23?
Ні. Симптоматичні полінейропатії до цієї статті не належать: медичний огляд проводиться щодо захворювання, яке призвело до розвитку полінейропатії. За статтею 23 оцінюють ураження черепних нервів, нервових корінців і сплетень, мононевропатії, поліневропатії, міастенію та первинні ураження м’язів.
Чи входить стійкий параліч мімічних м’язів до статті 23?
Так, пояснення прямо відносить стійкий параліч мімічних м’язів до пункту «б» — категорія «Придатний до служби у частинах забезпечення». Ураження лицевого нерва G51 входить до переліку статті поряд з ураженнями трійчастого та інших черепних нервів.
Що робити далі
Маєте задокументований діагноз? Проаналізуйте свої коди МКХ-10 проти статей Розкладу — побачите, під які статті стан потенційно підпадає, яку категорію це ймовірно дає та які обстеження її підтверджують.
Коди МКХ-10 цієї статті
21 кодСтани з цими кодами міжнародної класифікації хвороб розглядаються за статтею 23. Сам код категорію не визначає — її дає пункт градації, підтверджений медичними документами.