Епізодичні та пароксизмальні розлади
Стаття 22 визначає правила оцінки придатності осіб за наявності таких станів: епілепсія, мігрень та розлади сну. Офіційні пункти розрізняються за критеріями: частота нападів, наявність психічних розладів і ступінь порушення функцій. ВЛК оцінює підтверджені медичні дані, визначає відповідну градацію і лише після цього застосовує зазначену для неї категорію придатності.
Не впевнені, що ця стаття означає саме для вас?
Проаналізувати свій діагнозГрадація: пункт → стан → категорія
Категорію дає не сам діагноз, а пункт градації: він визначається задокументованим ступенем порушення функцій.
| Пункт | Стан за Розкладом | Ймовірна категорія |
|---|---|---|
| а | епілепсія за наявності частих епілептичних нападів або виражених психічних розладів | Непридатний |
| б | епілепсія з поодинокими і рідкими (судомними і безсудомними) епілептичними нападами без психічних порушень | Частини забезпечення |
| в | інші епізодичні та пароксизмальні розлади з незначними порушеннями функцій органів і систем | Придатний |
Офіційний текст статті
Включено: епізодичні та пароксизмальні розлади G40-G47 (епілепсія та епілептичні синдроми, епілептичний статус, мігрень, розлади сну, у тому числі апное сну).
Виключено: транзиторні церебральні ішемічні напади G45 (включено до статті 41)
Категорія залежить від ступеня — оберіть пункт градації нижче, щоб побачити точну категорію та потрібні обстеження.
Джерело: Наказ МОУ № 402 від 14.08.2008, Додаток 1
Перевірив:Кіріченко ЄвгенЧинна редакція статті — 22.08.2025. Звірено з першоджерелом: 05.09.2026.
Офіційне пояснення до статті
Стаття 22: передбачає епілепсію як хронічне захворювання головного мозку з генералізованими або парціальними нападами, психічними еквівалентами або специфічними змінами особистості. Симптоматична епілепсія до цієї статті не належить. У таких випадках медичний огляд проводиться щодо захворювань, які призвели до розвитку судомного синдрому.
1) до пункту «а» належать епілепсія з частими судомними нападами (4 і більше на рік) або з вираженими психічними розладами, епілептичний статус, міоклонус-епілепсія, катаплексія та нарколепсія.
2) до пункту «б» належить епілепсія без психічних розладів з нечастими нападами (менше 4 разів на рік);
3) до пункту «в» належать розлади сну внаслідок органічної патології ЦНС, пароксизмальні розлади, що суттєво не впливають на функції органів та систем, а також різні форми мігрені з частими (2 та більше на місяць) і довготривалими (доба та більше) нападами.
Наявність нападу повинна бути підтверджена лікарськими спостереженнями. В окремих випадках беруться до уваги акти, підписані офіційними особами немедичного складу, результати опитування очевидців лікуючим лікарем, якщо зазначений напад та післянападний стан можна вважати епілептичним. У сумнівних випадках слід запитувати дані з місця проживання, навчання, роботи, служби. У тих випадках, коли єдиним помітним проявом хвороби є слабо виражені та рідко виникаючі малі напади або специфічні настрої, питання про придатність до військової служби тих, хто оглядається, вирішується після стаціонарного обстеження. Особи з епілептичною хворобою без психічних розладів, яка розвинулася внаслідок перенесеного органічного захворювання, оглядаються за пунктом «а» або «б» цієї статті залежно від частоти нападів. Якщо документами закладу охорони здоров’я (установи) підтверджуються епілептичні напади в анамнезі та під час обстеження в стаціонарі в період направлення для проходження базової військової служби за даними ЕЕГ виявлено патологічні зміни, то призовники оглядаються за пунктом «б». Діагноз епілепсії обов’язково повинен бути підтверджений результатами ЕЕГ.
Діагноз апное сну встановлюється на підставі скарг хворого на підвищену денну сонливість, яка не може бути пояснена іншими факторами, або наявністю двох з наступних симптомів, які також не можуть бути пояснені іншими факторами: епізоди зупинки дихання (ядухи) у сні, періодичні пробудження, відсутність відчуття відпочинку після сну, денна втома, порушення концентрації уваги.
Діагноз апное сну обов’язково підтверджується об’єктивними дослідженнями: кардіо-респіраторний моніторинг (запис каналів пульсоксиметрії, повітряного потоку з носу чи/та роту та інші показники) або полісомнографія (бажано, золотий стандарт).
Епізод апное/гіпопное діагностується при зниженні амплітуди потоку повітря при моніторуванні нижче 50 % протягом більше ніж 10 с., яке супроводжуєтья десатурацією на 3 % та більше. Відповідно до частоти виникнення епізодів апное/гіпопное підраховується індекс апное/гіпопное (АНІ): кількість апное/гіпопное, що виникають протягом години. Наявність апное сну підтверджується при АНІ ≥ 5/год. За значеннями індексу апное/гіпопное (АНІ) встановлюють також тяжкість обструктивного апное сну (важкого ступеня - АНІ ≥ 30/год; апное сну середнього ступеня важкості - АНІ 15-29/год; апное сну легкого ступеня важкості АНІ=5-14/год).
Ступінь придатності визначається за пунктами, «б» або «в» в залежності від тяжкості нічної гіпоксемії, яка оцінюється за відсотком часу проведеного з сатурацією кисню <90 % (SIT90 %) протягом періоду сну.
4) до пункту «б» належить нічна гіпоксемія важкого ступеня (SIT90% >25%), підтверджена як мінімум двома послідовними дослідженнями.
5) до пункту «в» належить нічна гіпоксемія середнього та легкого ступеня важкості (SIT90% = 5-25%);
{Підпункт 6 пункту 3 розділу VI виключено на підставі Наказу Міністерства оборони України № 686 від 14.10.2024 }
Незалежний коментар та роз’яснення
Стаття 22 стосується епізодичних і пароксизмальних розладів: насамперед епілепсії та епілептичних синдромів, епілептичного статусу, мігрені, розладів сну, зокрема апное сну. Транзиторні церебральні ішемічні напади до цієї статті не належать.
Епілепсія в цій статті розглядається як хронічне захворювання головного мозку з генералізованими або парціальними нападами, психічними еквівалентами або специфічними змінами особистості. Напади можуть бути судомними або безсудомними; тяжкість для ВЛК визначається не лише самим діагнозом, а й частотою нападів та наявністю виражених психічних розладів.
Інші пароксизмальні стани за цією статтею включають часті й тривалі напади мігрені, розлади сну внаслідок органічної патології центральної нервової системи, катаплексію, нарколепсію та апное сну. Для апное сну важливі не тільки скарги на сонливість чи зупинки дихання уві сні, а й об’єктивні показники нічної гіпоксемії та індекс апное/гіпопное.
Що впливає на категорію
- За пунктом «а» до категорії «Непридатний до військової служби» належить епілепсія з частими судомними нападами — 4 і більше на рік — або з вираженими психічними розладами.
- До пункту «а» також віднесені епілептичний статус, міоклонус-епілепсія, катаплексія та нарколепсія.
- За пунктом «б» до категорії «Придатний до служби у частинах забезпечення» належить епілепсія без психічних розладів з нечастими нападами — менше 4 разів на рік, зокрема поодинокими і рідкими судомними або безсудомними нападами.
- Для апное сну ступінь придатності визначається за пунктами «б» або «в» залежно від тяжкості нічної гіпоксемії, яку оцінюють за відсотком часу сну із сатурацією кисню нижче 90 %.
- До пункту «б» при апное сну належить нічна гіпоксемія важкого ступеня: SIT90% понад 25 %, підтверджена щонайменше двома послідовними дослідженнями.
- За пунктом «в» до категорії «Придатний до військової служби» належать інші епізодичні та пароксизмальні розлади з незначними порушеннями функцій органів і систем.
- До пункту «в» віднесені розлади сну внаслідок органічної патології центральної нервової системи, пароксизмальні розлади, що суттєво не впливають на функції органів і систем, а також різні форми мігрені з частими — 2 і більше на місяць — і довготривалими — доба та більше — нападами.
- До пункту «в» при апное сну належить нічна гіпоксемія середнього та легкого ступеня важкості: SIT90% від 5 до 25 %.
- Симптоматична епілепсія прямо зазначена як така, що до цієї статті не належить: у таких випадках медичний огляд проводиться щодо захворювань, які призвели до судомного синдрому. Водночас для епілептичної хвороби без психічних розладів, яка розвинулася внаслідок перенесеного органічного захворювання, текст передбачає огляд за пунктом «а» або «б» залежно від частоти нападів.
Чим підтверджуються стани: обстеження, аналізи, документи
- Діагноз епілепсії обов’язково підтверджується результатами ЕЕГ.
- Наявність епілептичного нападу повинна бути підтверджена лікарськими спостереженнями.
- В окремих випадках можуть враховуватися акти, підписані офіційними особами немедичного складу, а також результати опитування очевидців лікуючим лікарем, якщо опис нападу та післянападного стану дає підстави вважати їх епілептичними.
- У сумнівних випадках офіційний текст передбачає запит даних з місця проживання, навчання, роботи або служби.
- Якщо єдиним помітним проявом є слабо виражені та рідкі малі напади або специфічні настрої, питання придатності вирішується після стаціонарного обстеження.
- Для призовників: якщо документами закладу охорони здоров’я підтверджені епілептичні напади в анамнезі, а під час стаціонарного обстеження у період направлення для проходження базової військової служби за даними ЕЕГ виявлені патологічні зміни, огляд проводиться за пунктом «б».
- Діагноз апное сну встановлюється на підставі скарг на підвищену денну сонливість, яка не пояснюється іншими факторами, або за наявності двох симптомів, які також не пояснюються іншими факторами: епізоди зупинки дихання чи ядухи уві сні, періодичні пробудження, відсутність відчуття відпочинку після сну, денна втома, порушення концентрації уваги.
- Апное сну обов’язково підтверджується об’єктивними дослідженнями: кардіо-респіраторним моніторингом із записом каналів пульсоксиметрії, повітряного потоку з носа чи/та рота та інших показників або полісомнографією, яка в тексті названа бажаним «золотим стандартом».
- Епізод апное/гіпопное за офіційним текстом діагностується при зниженні амплітуди потоку повітря під час моніторування нижче 50 % протягом понад 10 секунд із десатурацією на 3 % і більше.
- Наявність апное сну підтверджується при індексі апное/гіпопное 5 і більше на годину; за цим індексом також визначають тяжкість обструктивного апное сну: легкий ступінь 5–14 на годину, середній 15–29 на годину, важкий 30 і більше на годину.
- Для мігрені та інших пароксизмальних розладів у медичній практиці значення мають записи невролога або іншого лікуючого лікаря, опис характеру нападів, їх частоти й тривалості, дані огляду та результати обстежень, які застосовують для підтвердження діагнозу або виключення інших причин симптомів; для ВЛК визначальними залишаються критерії, прямо наведені в статті.
Важливі нюанси
- Сам факт діагнозу епілепсії не означає автоматично однакову категорію: ключовими є частота нападів, наявність або відсутність психічних розладів, а також підтвердження діагнозу ЕЕГ і медичними спостереженнями.
- Часті напади для пункту «а» визначені як 4 і більше на рік; нечасті напади для пункту «б» — менше 4 разів на рік.
- Безсудомні напади також враховуються: у пункті «б» прямо зазначені поодинокі й рідкі судомні і безсудомні епілептичні напади без психічних порушень.
- Епілептичний статус, міоклонус-епілепсія, катаплексія та нарколепсія віднесені до пункту «а» офіційним поясненням до статті.
- Мігрень у цій статті віднесена до пункту «в» саме тоді, коли йдеться про різні форми з частими — 2 і більше на місяць — і довготривалими — доба та більше — нападами.
- Для апное сну наявність самого індексу апное/гіпопное підтверджує діагноз, але категорія за статтею визначається за тяжкістю нічної гіпоксемії за показником SIT90%.
- Важка нічна гіпоксемія при апное сну для пункту «б» має бути підтверджена як мінімум двома послідовними дослідженнями.
- Стаття не передбачає категорії «Тимчасово непридатний» або «Непридатний із повторним оглядом» для наведених пунктів; у ній зазначені категорії «Непридатний до військової служби», «Придатний до служби у частинах забезпечення» та «Придатний до військової служби».
- Транзиторні церебральні ішемічні напади не оцінюються за статтею 22, оскільки офіційно виключені з неї та віднесені до статті 41.
Це довідкова інформація, а не медичний чи юридичний висновок. Остаточне рішення про придатність ухвалює ВЛК.
Часті питання про статтю 22
Чи розглядають транзиторні ішемічні напади за статтею 22?
Ні. Транзиторні церебральні ішемічні напади G45 прямо виключені з переліку статті 22 і віднесені до статті 41. За статтею 22 оцінюють епілепсію та епілептичні синдроми, епілептичний статус, мігрень, інші синдроми головного болю та розлади сну, у тому числі апное сну.
Скільки нападів на рік розмежовує пункти «а» і «б» при епілепсії?
Чотири і більше судомних нападів на рік або виражені психічні розлади — пункт «а», категорія «Непридатний до військової служби». До нього ж належать епілептичний статус, міоклонус-епілепсія, катаплексія та нарколепсія. Епілепсія без психічних розладів із нападами менш ніж чотири рази на рік — пункт «б».
Чи потрібна ЕЕГ і чи належить симптоматична епілепсія до статті 22?
Діагноз епілепсії обов’язково підтверджується результатами ЕЕГ. Симптоматична епілепсія до статті 22 не належить: медичний огляд проводиться щодо захворювання, яке призвело до розвитку судомного синдрому. Наявність нападу підтверджують лікарськими спостереженнями, а в сумнівних випадках запитують дані з місця проживання, навчання, роботи чи служби.
Як оцінюють апное сну за статтею 22?
Не за індексом апное/гіпопное, а за тяжкістю нічної гіпоксемії — відсотком часу сну із сатурацією нижче 90 відсотків. Важкий ступінь, понад 25 відсотків, підтверджений щонайменше двома послідовними дослідженнями, належить до пункту «б»; середній і легкий, 5-25 відсотків, — до пункту «в».
За яким показником підтверджують наявність апное сну?
Наявність апное сну підтверджують при індексі апное/гіпопное не менше 5 за годину. Сам епізод — це зниження амплітуди потоку повітря нижче 50 відсотків довше ніж 10 секунд із десатурацією на 3 відсотки і більше. Дослідження: кардіо-респіраторний моніторинг або полісомнографія.
Яка мігрень підпадає під статтю 22?
До пункту «в» належать різні форми мігрені з частими нападами — два і більше на місяць — і довготривалими, тривалістю добу та більше. Це категорія «Придатний до військової служби». Пояснення називає саме таке поєднання частоти й тривалості нападів, а оцінює їх ВЛК за медичними документами.
Що робити далі
Маєте задокументований діагноз? Проаналізуйте свої коди МКХ-10 проти статей Розкладу — побачите, під які статті стан потенційно підпадає, яку категорію це ймовірно дає та які обстеження її підтверджують.
Коди МКХ-10 цієї статті
6 кодівСтани з цими кодами міжнародної класифікації хвороб розглядаються за статтею 22. Сам код категорію не визначає — її дає пункт градації, підтверджений медичними документами.