Хвороби центральної нервової системи, їх наслідки
Не впевнені, що ця стаття означає саме для вас?
Проаналізувати свій діагнозОфіційний текст статті
Включено: хвороби центральної нервової системи, їх наслідки G10-G37, G80-G89, G91-G92 (системні атрофії; екстрапірамідні, дегенеративні хвороби, церебральний параліч, паралітичні синдроми, хвороба Паркінсона, розсіяний склероз, усі види дистоній, дитячий церебральний параліч, паралітичні стани, гідроцефалія, токсична енцефалопатія та інші)
Категорія залежить від ступеня — оберіть пункт градації нижче, щоб побачити точну категорію та потрібні обстеження.
Джерело: Наказ МОУ № 402 від 14.08.2008, Додаток 1
Градація: пункт → категорія
Офіційне пояснення до статті
Стаття 21:
1) до пункту «а» належать: розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, аміотрофічний бічний склероз, лейкодистрофія, церебральний ліпідоз, хорея Гентінгтона, торсійна дистонія, атаксія Фрідрейха, спинально-м’язова атрофія, сірінгомієлія з різко вираженими порушеннями трофіки, тяжкі форми мієлопатії, дитячий церебральний параліч та інші паралітичні синдроми.
2) до пункту «б» належать хвороби, перебіг яких характеризується повільним (протягом 1-2 років) прогресуванням симптомів (повільно прогресуюча сірінгомієлія з вираженою атрофією м’язів та помірним розладом чутливості, краніостеноз із синдромом внутрішньочерепної гіпертензії тощо) при помірному порушенні функції.
3) до пункту «в» належать: хвороби нервової системи, які повільно прогресують протягом тривалого часу (більше двох років), коли об’єктивні ознаки виражені незначно (сірінгомієлія з незначно вираженим дисоційованим розладом чутливості, без атрофії м’язів та трофічних розладів).
Незалежний коментар та роз’яснення
Стаття 21 охоплює хвороби центральної нервової системи та їх наслідки: ураження головного і спинного мозку, дегенеративні та екстрапірамідні хвороби, системні атрофії, розсіяний склероз, хворобу Паркінсона, різні види дистоній, дитячий церебральний параліч та інші паралітичні синдроми, гідроцефалію, токсичну енцефалопатію тощо.
Такі стани можуть проявлятися слабкістю в кінцівках, парезами або паралічами, порушенням ходи й координації, тремором, скутістю, мимовільними рухами, дистонією, порушенням чутливості, атрофією м’язів, трофічними розладами. Для частини захворювань характерне поступове наростання симптомів, для інших — більш швидке прогресування або стійкі наслідки перенесеного ураження нервової системи.
Ключова різниця між легкими і тяжкими формами в цій статті — не лише назва діагнозу, а насамперед темп прогресування та ступінь порушення функцій. Значні порушення функцій відносяться до найтяжчого варіанта, помірні — до середнього, а незначні об’єктивні прояви при тривалому повільному перебігу — до легшого варіанта за цією статтею.
Що впливає на категорію
- Пункт «а»: швидко або повільно прогресуючі хвороби центральної нервової системи зі значними порушеннями функцій — категорія «Непридатний до військової служби».
- До пункту «а» в офіційному поясненні прямо віднесені: розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, аміотрофічний бічний склероз, лейкодистрофія, церебральний ліпідоз, хорея Гентінгтона, торсійна дистонія, атаксія Фрідрейха, спинально-м’язова атрофія, сірінгомієлія з різко вираженими порушеннями трофіки, тяжкі форми мієлопатії, дитячий церебральний параліч та інші паралітичні синдроми.
- Пункт «б»: повільно прогресуючі хвороби з помірними порушеннями функцій — категорія «Придатний до служби у частинах забезпечення».
- Для пункту «б» офіційне пояснення уточнює повільне прогресування симптомів протягом 1–2 років; приклади: повільно прогресуюча сірінгомієлія з вираженою атрофією м’язів та помірним розладом чутливості, краніостеноз із синдромом внутрішньочерепної гіпертензії.
- Пункт «в»: повільно прогресуючі хвороби з незначними порушеннями функцій — категорія «Придатний до військової служби».
- Для пункту «в» зазначені хвороби нервової системи, які повільно прогресують протягом тривалого часу — більше двох років — коли об’єктивні ознаки виражені незначно; приклад: сірінгомієлія з незначно вираженим дисоційованим розладом чутливості, без атрофії м’язів та трофічних розладів.
- На категорію впливають: ступінь функціонального порушення, наявність об’єктивних неврологічних ознак, темп і тривалість прогресування, а також конкретні прояви на кшталт атрофії м’язів, розладів чутливості, трофічних порушень, ознак внутрішньочерепної гіпертензії чи паралітичних синдромів.
Чим підтверджуються стани: обстеження, аналізи, документи
- Основою підтвердження є медична документація, у якій зафіксовані діагноз, неврологічний статус, об’єктивні ознаки ураження центральної нервової системи, ступінь порушення функцій і динаміка симптомів у часі.
- Неврологічний огляд зазвичай описує силу і тонус м’язів, рефлекси, координацію, ходу, чутливість, наявність тремору, дистонії, мимовільних рухів, парезів або паралічів, м’язової атрофії та трофічних розладів.
- Для підтвердження уражень головного або спинного мозку в медичній практиці застосовують нейровізуалізацію: магнітно-резонансну томографію або комп’ютерну томографію, залежно від підозрюваного стану. Такі методи можуть бути інформативними при розсіяному склерозі, мієлопатії, сірінгомієлії, гідроцефалії, краніостенозі та інших структурних ураженнях.
- При захворюваннях із руховими, атрофічними або нейром’язовими проявами можуть використовуватися електроміографія та електронейроміографія для об’єктивізації ураження рухових нейронів, м’язів або провідних шляхів.
- Для розсіяного склерозу та інших демієлінізуючих процесів у загальній медичній практиці, крім клінічного огляду та МРТ, можуть застосовуватися дослідження спинномозкової рідини та викликані потенціали, якщо це потрібно для встановлення діагнозу.
- Для спадкових і дегенеративних хвороб, згаданих у статті, зокрема хореї Гентінгтона, атаксії Фрідрейха, спинально-м’язової атрофії, лейкодистрофій або церебрального ліпідозу, підтвердження може включати спеціалізовані генетичні, метаболічні або інші профільні дослідження.
- При токсичній енцефалопатії значення мають дані про токсичне ураження, результати клінічного огляду, лабораторні та інструментальні дослідження, які підтверджують енцефалопатію та її неврологічні наслідки.
- Для станів із синдромом внутрішньочерепної гіпертензії підтвердження зазвичай спирається на клінічні ознаки, дані нейровізуалізації та інші обстеження, що відображають підвищення внутрішньочерепного тиску або його наслідки.
Важливі нюанси
- У цій статті передбачені три варіанти категорії: «Непридатний до військової служби», «Придатний до служби у частинах забезпечення» та «Придатний до військової служби». Категорій «Тимчасово непридатний» або «Непридатний із повторним оглядом» у наведеному тексті статті немає.
- Офіційний текст не встановлює числових шкал для «значних», «помірних» чи «незначних» порушень функцій, тому вирішальними є зафіксовані об’єктивні неврологічні прояви та їх вплив на функції.
- Для пункту «б» прямо зазначено прогресування симптомів протягом 1–2 років, а для пункту «в» — повільне прогресування протягом більше двох років із незначними об’єктивними ознаками.
- Типове непорозуміння — орієнтуватися лише на назву діагнозу. У межах цієї статті важливі також ступінь порушення функцій, темп прогресування та об’єктивні ознаки, хоча офіційне пояснення окремо перелічує низку хвороб, віднесених до пункту «а».
- Для призовників, військовозобов’язаних чи військовослужбовців у наданому тексті не наведено окремих правил застосування статті: градація побудована за медичними ознаками хвороби та ступенем функціонального порушення.
- Пункт «в» не означає відсутності захворювання: у ньому йдеться про наявну хворобу нервової системи, яка прогресує повільно понад два роки, але має лише незначно виражені об’єктивні ознаки.
Це довідкова інформація, а не медичний чи юридичний висновок. Остаточне рішення про придатність ухвалює ВЛК.
Що робити далі
Маєте задокументований діагноз? Проаналізуйте свої коди МКХ-10 проти статей Розкладу — побачите, під які статті стан потенційно підпадає, яку категорію це ймовірно дає та які обстеження її підтверджують.