Стани після трансплантації частини або цілого органу, що потребує пожиттєвого прийому імуносупресивної терапії
Оцінку придатності осіб за статтею 87 проводять за наявності таких станів: стан після трансплантації органу або його частини з пожиттєвою імуносупресивною терапією. Згідно з наданими офіційними даними, стаття встановлює категорію «Непридатний до військової служби». Її застосовують після того, як ВЛК співвіднесе документально підтверджений стан із нормативним переліком.
Не впевнені, що ця стаття означає саме для вас?
Проаналізувати свій діагнозОфіційний текст статті
Включено: стани після трансплантації частини або цілого органу, що потребує пожиттєвого прийому імуносупресивної терапії Y83.02-Y83.08
Джерело: Наказ МОУ № 402 від 14.08.2008, Додаток 1
Перевірив:Кіріченко ЄвгенЧинна редакція статті — 22.08.2025. Звірено з першоджерелом: 05.09.2026.
Незалежний коментар та роз’яснення
Стаття 87 стосується станів після трансплантації частини або цілого органу, якщо після такої операції людина потребує пожиттєвого прийому імуносупресивної терапії. Імуносупресивні препарати застосовують для пригнічення імунної відповіді, щоб зменшити ризик відторгнення трансплантованого органа або його частини.
Такі стани відрізняються від звичайного післяопераційного відновлення тим, що трансплантація створює постійну медичну залежність від спеціального лікування та регулярного лікарського контролю. Навіть за стабільного самопочуття ключовим є сам факт трансплантації та необхідність пожиттєвої імуносупресивної терапії.
Офіційний текст статті не поділяє ці стани на легкі, середні чи тяжкі форми та не встановлює окремих градацій за функцією трансплантованого органа. Для всієї статті визначена одна категорія: «Непридатний до військової служби».
Що впливає на категорію
- Стаття не має пунктів «а», «б», «в» чи інших градацій: категорія визначається за самою наявністю стану, описаного в статті.
- Ключова умова застосування статті — стан після трансплантації частини або цілого органу.
- Друга обов’язкова умова — потреба в пожиттєвому прийомі імуносупресивної терапії.
- Офіційний текст не розрізняє категорію залежно від того, який саме орган або частину органа трансплантовано.
- Офіційний текст не встановлює для цієї статті окремих критеріїв за ступенем порушення функцій, частотою загострень, стадією чи результатами окремих аналізів.
- За цією статтею передбачена категорія «Непридатний до військової служби».
- Категорія «Непридатний до військової служби» означає звільнення та виключення з військового обліку.
Чим підтверджуються стани: обстеження, аналізи, документи
- Стан підтверджується медичною документацією, яка засвідчує факт проведеної трансплантації частини або цілого органу.
- Необхідно підтвердити, що після трансплантації призначена саме пожиттєва імуносупресивна терапія.
- У медичній практиці для оцінки стану після трансплантації зазвичай використовують записи профільних лікарів, дані про перебіг післятрансплантаційного періоду, відомості про постійно призначені імуносупресивні препарати та результати контрольних обстежень.
- Довідково, контроль після трансплантації може включати лабораторні аналізи крові, оцінку функції трансплантованого органа, інструментальні обстеження за профілем відповідного органа та контроль безпеки імуносупресивної терапії. Конкретні числові показники для визначення категорії в цій статті офіційним текстом не наведені.
- Важливим є не лише сам факт операції, а й документально підтверджена потреба в пожиттєвому прийомі імуносупресивної терапії.
Важливі нюанси
- У статті немає тимчасових або проміжних категорій: передбачена лише категорія «Непридатний до військової служби».
- Офіційний текст не передбачає переогляду за цією статтею та не встановлює строків тимчасової непридатності.
- Стаття охоплює не будь-який післяопераційний стан, а саме стан після трансплантації частини або цілого органу з потребою пожиттєвої імуносупресивної терапії.
- Стабільне самопочуття саме по собі не змінює формулювання статті, якщо зберігається стан після трансплантації та потреба в пожиттєвій імуносупресії.
- Офіційний текст не містить окремих правил для військовослужбовців, призовників чи мобілізованих за цією статтею.
- Наявність трансплантації без підтвердження пожиттєвої імуносупресивної терапії не описана в наданому формулюванні статті як окрема підстава для цієї категорії.
Це довідкова інформація, а не медичний чи юридичний висновок. Остаточне рішення про придатність ухвалює ВЛК.
Часті питання про статтю 87
Чи придатний до служби військовозобов’язаний після пересадки нирки?
Стан після трансплантації частини або цілого органу, що потребує пожиттєвого прийому імуносупресивної терапії, стаття 87 відносить до категорії «Непридатний до військової служби». Трансплантацію нирок прямо названо серед кодів статті. Рішення ухвалює ВЛК за задокументованими медичними даними про операцію та призначену терапію.
Чи має значення, який саме орган було пересаджено?
Стаття 87 не поділяє випадки за органом і не має пунктів градації. Її формулювання охоплює стани після трансплантації частини або цілого органу. Визначальною умовою є не сам орган, а потреба в пожиттєвому прийомі імуносупресивної терапії, підтверджена медичними документами.
Що є ключовою умовою для застосування статті 87?
Пожиттєвий прийом імуносупресивної терапії. Ця умова записана в самій назві та переліку статті поряд із фактом трансплантації. Офіційного пояснення з додатковими критеріями стаття 87 не має, тому ВЛК спирається на медичні документи, що підтверджують і трансплантацію, і призначену терапію.
Чи розглядають за статтею 87 трансплантацію стовбурових клітин?
Так, серед кодів статті названо трансплантацію стовбурових клітин поряд з трансплантацією нирок. Умовою застосування статті лишається потреба в пожиттєвій імуносупресивній терапії. Категорія, яку встановлює стаття для підтверджених станів, — «Непридатний до військової служби».
Що робити далі
Маєте задокументований діагноз? Проаналізуйте свої коди МКХ-10 проти статей Розкладу — побачите, під які статті стан потенційно підпадає, яку категорію це ймовірно дає та які обстеження її підтверджують.
Коди МКХ-10 цієї статті
2 кодиСтани з цими кодами міжнародної класифікації хвороб розглядаються за статтею 87. Сам код категорію не визначає — її дає пункт градації, підтверджений медичними документами.