Хвороби верхніх дихальних шляхів, хвороби голосових складок і гортані
Не впевнені, що ця стаття означає саме для вас?
Проаналізувати свій діагнозОфіційний текст статті
Включено: хвороби верхніх дихальних шляхів J00-J39 (викривлення носової перетинки, поліпи порожнин носа, ларингіт, ларинготрахеїт, хронічний синусит, озена, хронічні хвороби мигдаликів) J38 хвороби голосових складок і гортані
Категорія залежить від ступеня — оберіть пункт градації нижче, щоб побачити точну категорію та потрібні обстеження.
Джерело: Наказ МОУ № 402 від 14.08.2008, Додаток 1
Градація: пункт → категорія
Офіційне пояснення до статті
Стаття 45:
1) до пункту «а» належать: озена; стенози гортані; парези і паралічі гортані зі значним порушенням функції голосоутворення та дихання; тяжка форма спастичної дисфонії. Діагноз встановлюється у закладах охорони здоров’я (установах) з використанням інструментальних методів обстеження.
Стенози гортані призводять до дихальної недостатності, гіпоксії і тяжкого стану пацієнтів. Парези і паралічі гортані та тяжка спастична дисфонія призводять до дихальної недостатності різного ступеня і значного порушення голосоутворення. Спастична дисфонія має ремітуючий перебіг, виникнення і тривалість фази погіршення не піддається надійному прогнозуванню. Тяжка спастична дисфонія практично не має тривалих періодів ремісії. Пацієнти зі стенозами, парезами та паралічами гортані, тяжкою спастичною дисфонією не можуть виконувати фізичні навантаження, існує ризик задухи.
2) до пункту «б» належать:
гнійні або поліпозні синусити, поліпози слизової оболонки носа з порушенням носового дихання, хронічні гнійні та поліпозні синусити без ускладнень, які протікають з частими (не менше двох разів на рік) загостреннями та втратою працездатності, а також гнійні синусити з хронічним декомпенсованим тонзилітом;
хронічні негнійні захворювання навколоносових пазух (катаральні, серозні, вазомоторні та інші негнійні форми синуситів) без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів, без частих загострень, пов’язаних з втратою працездатності;
хронічний декомпенсований тонзиліт;
парези і паралічі гортані з помірним порушенням функції голосоутворення та дихання; середня форма спастичної дисфонії.
Діагноз встановлюється у закладах охорони здоров'я (установах) з використанням інструментальних методів обстеження.
Під час огляду військовослужбовців, які страждають на хронічний гнійний синусит, враховуються перебіг захворювання, частота загострення не менше двох разів на рік та безуспішність лікування в стаціонарних умовах.
Діагноз хронічного гнійного захворювання навколоносових пазух (придаткові пазухи носа) повинен бути підтверджений риноскопічними даними (гнійні виділення), даними ендоскопії порожнини носа, комп’ютерної томограми навколоносових пазух (ННП), рентгенографією пазух у двох проекціях, а для верхньощелепної пазухи, крім того, діагностичною пункцією.
Викривлення носової перетинки, за умови вільного носового дихання, залишкові явища після операції, не є перешкодою для навчання у ВВНЗ, як і пристінне потовщання слизової оболонки верхньощелепних пазух, зниження пневматизації на комп’ютерній томограмі або рентгенограмі, якщо під час діагностичної пункції не одержано патологічного вмісту та збережена прохідність верхньощелепної пазухи.
Під хронічним декомпенсованим тонзилітом слід розуміти одну із форм хронічного тонзиліту, яка характеризується частими загостреннями (2-3 рази на рік), втягненням у запальний процес білямигдаликової тканини, регіонарних лімфовузлів та наявністю патологічного вмісту у лакунах мигдаликів. При декомпенсованому тонзиліті пропонується хірургічне лікування.
Інші форми хронічного тонзиліту не дають підстав для застосування цієї статті, не перешкоджають проходженню військової служби, навчанню у ВВНЗ, військових ліцеях.
Стійкий характер порушення барофункції вуха визначається за даними повторних інструментальних досліджень. Найбільш достовірні дані одержуються після додаткового функціонального дослідження у барокамері (рекомпресійній камері). Порушення барофункції навколоносових пазух встановлюється на підставі скарг обстежуваного, стану носової порожнини, отоскопії, випробовування у барокамері на витривалість перепадів тиску з рентгенологічним дослідженням навколоносових пазух до та після випробування, даних медичної та службової характеристик.
Незалежний коментар та роз’яснення
Стаття 45 охоплює хвороби верхніх дихальних шляхів і гортані: викривлення носової перетинки, поліпи та поліпоз слизової оболонки носа, різні форми синуситу, озену, хронічні хвороби мигдаликів, а також ураження голосових складок і гортані — стенози, парези, паралічі, спастичну дисфонію. У побуті ці стани можуть проявлятися закладеністю носа, виділеннями з носа, порушенням носового дихання, частими загостреннями запалення пазух або мигдаликів, зміною голосу, охриплістю, утрудненням дихання.
Що впливає на категорію
- Найважливіший чинник для пункту «а» — тяжкість порушення функцій дихання і голосоутворення. До цього пункту належать озена, стенози гортані, парези і паралічі гортані зі значним порушенням функції голосоутворення та дихання, тяжка форма спастичної дисфонії. Категорія за цим пунктом — «Непридатний до військової служби».
- Для стенозів гортані, парезів, паралічів гортані та тяжкої спастичної дисфонії офіційне пояснення підкреслює ризик дихальної недостатності, гіпоксії, тяжкого стану, неможливість виконувати фізичні навантаження та ризик задухи.
- Спастична дисфонія оцінюється за тяжкістю: тяжка форма віднесена до пункту «а», а середня форма — до пункту «б». Для тяжкої форми зазначено, що вона практично не має тривалих періодів ремісії, а фази погіршення не піддаються надійному прогнозуванню.
- До пункту «б» належать поліпозні, негнійні або гнійні синусити, зокрема хронічні гнійні та поліпозні синусити без ускладнень із частими загостреннями не менше двох разів на рік і втратою працездатності, а також гнійні синусити з хронічним декомпенсованим тонзилітом.
- До пункту «б» також належать хронічні негнійні захворювання навколоносових пазух без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів і без частих загострень, пов’язаних із втратою працездатності.
- Хронічний декомпенсований тонзиліт за цією статтею враховується тоді, коли є часті загострення 2–3 рази на рік, втягнення у запальний процес білямигдаликової тканини та регіонарних лімфовузлів, а також патологічний вміст у лакунах мигдаликів.
- Парези і паралічі гортані з помірним, а не значним, порушенням функції голосоутворення та дихання віднесені до пункту «б».
- Стійкий розлад барофункції вуха або навколоносових пазух належить до пункту «б»; для нього важливий саме стійкий характер порушення, який визначається за повторними інструментальними дослідженнями.
- Викривлення носової перетинки враховується за пунктом «б» лише за наявності порушення носового дихання. Якщо носове дихання вільне, саме по собі викривлення не розглядається як перешкода для навчання у ВВНЗ.
- За офіційним текстом усі стани пункту «б» у цій статті відповідають категорії «Придатний до військової служби». Інших категорій для пункту «б» у наданому тексті не передбачено.
Чим підтверджуються стани: обстеження, аналізи, документи
- Діагнози за пунктами «а» і «б» встановлюються у закладах охорони здоров’я з використанням інструментальних методів обстеження.
- Для хвороб носа і навколоносових пазух застосовуються ЛОР-огляд, риноскопія та ендоскопія порожнини носа. Для хронічного гнійного захворювання навколоносових пазух офіційно вимагаються риноскопічні дані з наявністю гнійних виділень, дані ендоскопії, комп’ютерна томограма навколоносових пазух, рентгенографія пазух у двох проекціях.
- Для верхньощелепної пазухи при підтвердженні хронічного гнійного процесу додатково зазначена діагностична пункція.
- Для оцінки синуситів мають значення медичні документи, які відображають перебіг хвороби, частоту загострень, втрату працездатності, а для військовослужбовців із хронічним гнійним синуситом — також безуспішність лікування в стаціонарних умовах.
- Для хронічного декомпенсованого тонзиліту підтвердженням є дані ЛОР-огляду та медичних записів про часті загострення 2–3 рази на рік, залучення білямигдаликової тканини, регіонарних лімфовузлів і наявність патологічного вмісту в лакунах мигдаликів.
- Для стенозів гортані, парезів і паралічів гортані, спастичної дисфонії використовуються інструментальні методи обстеження гортані. У загальній медичній практиці це зазвичай ЛОР-огляд, ендоскопічний огляд гортані, оцінка рухливості голосових складок, голосоутворення та дихальної функції.
- Стійкий розлад барофункції вуха визначається за даними повторних інструментальних досліджень. Найбільш достовірними офіційне пояснення називає дані після додаткового функціонального дослідження у барокамері або рекомпресійній камері.
- Порушення барофункції навколоносових пазух встановлюється з урахуванням скарг, стану носової порожнини, отоскопії, випробування у барокамері на витривалість перепадів тиску, рентгенологічного дослідження навколоносових пазух до і після випробування, а також даних медичної та службової характеристик.
- При викривленні носової перетинки ключовим є не лише сам факт анатомічного викривлення, а підтверджене порушення носового дихання. Якщо дихання вільне, цей стан у поясненні не вважається перешкодою для навчання у ВВНЗ.
Важливі нюанси
- У цій статті є лише два пункти градації: пункт «а» — «Непридатний до військової служби», пункт «б» — «Придатний до військової служби». Категорій «тимчасово непридатний», «непридатний із повторним оглядом» або «придатний до служби у частинах забезпечення» у наданому тексті статті 45 немає.
- Не кожен синусит автоматично має однакове значення для ВЛК: враховуються форма процесу, наявність гною або поліпозу, ускладнення, частота загострень, втрата працездатності, а для військовослужбовців із хронічним гнійним синуситом — ще й перебіг захворювання та безуспішність стаціонарного лікування.
- Пристінне потовщання слизової оболонки верхньощелепних пазух або зниження пневматизації на комп’ютерній томограмі чи рентгенограмі саме по собі не є достатнім, якщо під час діагностичної пункції не отримано патологічного вмісту і збережена прохідність верхньощелепної пазухи.
- Інші форми хронічного тонзиліту, крім декомпенсованої форми, не дають підстав для застосування цієї статті, не перешкоджають проходженню військової служби, навчанню у ВВНЗ і військових ліцеях.
- При декомпенсованому тонзиліті в офіційному поясненні зазначено, що пропонується хірургічне лікування; це є характеристикою цієї форми тонзиліту в межах статті, а не окремою категорією придатності.
- Для барофункції важливі не разові суб’єктивні відчуття, а стійкий характер порушення, підтверджений повторними інструментальними дослідженнями та, за потреби, випробуванням у барокамері з рентгенологічним контролем.
- Залишкові явища після операції та викривлення носової перетинки за умови вільного носового дихання не є перешкодою для навчання у ВВНЗ за офіційним поясненням до цієї статті.
Це довідкова інформація, а не медичний чи юридичний висновок. Остаточне рішення про придатність ухвалює ВЛК.
Що робити далі
Маєте задокументований діагноз? Проаналізуйте свої коди МКХ-10 проти статей Розкладу — побачите, під які статті стан потенційно підпадає, яку категорію це ймовірно дає та які обстеження її підтверджують.