Кондуктивна, сенсоневральна і змішана приглухуватість різного ґенезу, сенсоневральна приглухуватість, вроджена глухота, ототоксична втрата слуху, дегенеративні і судинні хвороби вуха, ураження структур слухової системи
Не впевнені, що ця стаття означає саме для вас?
Проаналізувати свій діагнозОфіційний текст статті
Включено: кондуктивна, сенсоневральна і змішана приглухуватість різного ґенезу, сенсоневральна приглухуватість, вроджена глухота, ототоксична втрата слуху, дегенеративні і судинні хвороби вуха, ураження структур слухової системи (Н90-Н95)
Категорія залежить від ступеня — оберіть пункт градації нижче, щоб побачити точну категорію та потрібні обстеження.
Джерело: Наказ МОУ № 402 від 14.08.2008, Додаток 1
Градація: пункт → категорія
Офіційне пояснення до статті
Стаття 36: захворювання, що відносяться до цієї статті, потребують обов’язкового інструментального обстеження - аудіометрії у повному обсязі, до якої входить: тональна порогова аудіометрія, мовна аудіометрія, камертональні проби, акуметрія (дослідження сприйняття живої мови). При асиметричних порушеннях слуху дослідження проводиться з маскуванням вуха, яке чує краще. Бажано враховувати також дані надпорогових тестів і проводити вимірювання інтенсивності і характеристик суб’єктивного вушного шуму. У разі неможливості проведення аудіометрії у повному обсязі, проводиться тест тональної порогової аудіометрії.
Ступінь порушення слухової функції визначається за допомогою результатів аудіометричного обстеження за рівнем порогів слуху до тонів в дБ. При цьому розраховується середнє арифметичне значення порогів слуху на тони чотирьох частот - 0,5; 1; 2 і 4 кГц - на тональній аудіометричній кривій пацієнта і порівнюється з стандартизованими орієнтирами. Визначення ступеня порушення слухової функції для винесення експертного рішення по цій статті проводиться для сенсоневральної приглухуватості (тональна аудіометрична крива по кістковому звукопроведенню). При кондуктивних втратах слуху (тональна аудіометрична крива по повітряному звукопроведенню) пацієнт спрямовується на обстеження з метою визначення причини кондуктивного порушення слухової функції і подальшого лікування. Експертне рішення у таких випадках приймається після діагностичних заходів та проведеного лікування і виноситься у випадку стійких кондуктивних порушень слухової функції.
У таблиці представлено Міжнародну класифікацію ступеня порушення слухової функції.
Таблиця 4
Міжнародна класифікація порушень слухової функції (World report of hearing, 2020, ВООЗ)
| Ступінь | Пороги слуху за даними тональної порогової аудіометрії | Сприйняття слуху у тихій обстановці | Сприйняття слуху у шумному середовищі |
| Нормальний слух | до 19,9 дБ | Немає проблем зі сприйняттям звуків | Немає мінімальних проблем зі сприйняттям звуків |
| Легке порушення слуху | 20,0-34,9 дБ | Немає проблем зі сприйняттям розмовної мови | Може відчувати труднощі зі сприйняттям розмовної мови |
| Середнє порушення слуху | 35,0-49,9 дБ | Може відчувати труднощі зі сприйняттям розмовної мови | Ускладнене сприйняттям розмовної мови та участі в розмові |
| Середньо-тяжке порушення слуху | 50,0-64,9 дБ | Чує голосну мову, важко сприймає розмовну мову | Важко почути більшість розмовної мови і брати участь у розмові |
| Тяжке порушення слуху | 65,0-79,9 дБ | Переважно не чує розмовну мову, може відчувати труднощі зі сприйняттям і розумінням гучної мови | Дуже важко почути більшість розмовної мови і брати участь у розмові |
| Глибоке порушення слуху | 80,0-94,9 дБ | Дуже важко чути голосну мову (крик) | Не чує розмовну мову |
| Повна глухота | Понад 95,0 дБ | Не чує ні мови, ні більшості звуків навколишнього середовища | Не чує ні мови, ні більшості звуків навколишнього середовища |
Мовна аудіометрія дозволяє визначити функцію розбірливості мови, що важливо, в тому числі для оцінки соціального аспекту порушень слухової функції та перспективи слухопротезування. Обстежуваному пропонується повторити слова зі стандартизованих наборів - тестів числівників і слів мови, які подаються з різною інтенсивністю в дБ. Метод дозволяє підтвердити дані тональної порогової аудіометрії, в тому числі наявність і вираженість «кістково-повітряного інтервалу» та акуметрії, може допомогти визначити центральні і рецепторні ураження слухового аналізатора. Поріг сприйняття мови зазвичай близький до середнього порогу сприйняття тонів на мовних частотах (125, 250, 500, 1000, 2000 Гц), серед яких визначальне значення має чутливість до тону 1 кГц. На практиці визначаються найбільш інформативні показники мовної аудіометрії - 50 % тест розбірливості числівників (пацієнт повторює 5-6 слів з 10 на певному рівні інтенсивності пред’явлення стимулу) та 100 % тест розбірливості слів мови (повторення всіх 30 слів з серії тесту). При нормальному слуху поріг 50 % розбірливості тесту числівників складає близько 20 дБ, а 100 % розбірливості слів мови - на 25-30 дБ вище, тобто близько 50 дБ. Для порушень рецепторного відділу слухового аналізатора характерні явища парадоксального падіння розбірливості при збільшенні інтенсивності стимулу (зниження відсотку повторюваних слів тесту мови у відповідь на збільшення інтенсивності стимулу в дБ), «дискомфорт» сприйняття мовного тесту (неприємні, навіть больові відчуття у вусі у відповідь на мовний тест при певних рівнях інтенсивності; чим менший рівень пред’явлення стимулу в дБ, при якому виникає такий дискомфорт, тим більш виражені ураження рецептору мають місце), уповільнене зростання розбірливості. Для центральних порушень слухового аналізатора характерні уповільнене зростання кривої розбірливості мовного тесту, зменшення % розбірливості, 100 % розбірливість у таких хворих часто не досягається при усіх рівнях інтенсивності стимулу. Ознака уповільненого зростання розбірливості мовного тесту оцінюється разом з іншими проявами в кожному окремому випадку.
При зниженні слуху, що визначає зміну ступеня придатності до військової служби, зазначені дослідження проводяться багаторазово (не менше трьох разів) за увесь період на етапах обстеження та лікування (обов’язково до і після проведеного лікування, може бути проведено в різних закладах охорони здоров’я (установах)) та під час проходження ВЛК. У складних для діагностики випадках використовуються методи об’єктивного визначення приглухуватості та глухоти.
Прогресуюча сенсоневральна приглухуватість визначається у випадку, коли реєструється погіршення слухової функції порівняно з попередніми дослідженнями понад 15 дБ на більш ніж одній частоті у процесі спостереження (3 аудіограми з інтервалом не менше 3 тижнів). Пацієнти з прогресуючою СНП потребують повторних курсів лікування і відпустки (для стабілізації процесу).
У складних для діагностики випадках діагноз встановлюється у закладах охорони здоров’я (установах) за допомогою інструментальних обстежень, у тому числі об’єктивних методів обстеження слухового аналізатора (імпедансна аудіометрія, отоакустична емісія, слухові викликані потенціали), а також оцінка системних (екстраауральних) проявів: порушень з боку серцево-судинної та центральної нервової систем.
1) до пункту «а» належать: стійка глухота на обидва вуха (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії складає понад 95 дБ); глухонімота; двобічне глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 80-95 дБ); глухота на одне вухо та тяжка або глибока приглухуватість на друге; глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 80-95 дБ) на одне вухо та тяжка приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 65-80 дБ) на друге; прогресуюча приглухуватість (інструментально підтверджена) з вирахуваним середньоарифметичним значенням порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії 65 дБ і більше; приглухуватість з ураженням центральних відділів слухового аналізатора, вираженими вестибулярними і системними проявами з боку серцево-судинної і центральної нервової систем (об’єктивно підтвердженими), з вирахуваним середньоарифметичним значенням порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії 65 дБ і більше.
Приглухуватість з ураженням центральних відділів слухового аналізатора, вираженими вестибулярними і системними проявами має бути об’єктивно підтвердженою даними спеціальних інструментальних обстежень. Порушення у центральних відділах слухового аналізатора верифікуються методом реєстрації слухових викликаних потенціалів (КСВП: латентний період V хвилі понад 5,8 мс, міжпіковий інтервал I-V понад 4,1 мс, ДСВП: латентний період N2 понад 290 мс), за даними реєстрації акустичного рефлексу внутрішньовушних м’язів (АРВМ): різке зниження амплітуди рефлексу, випадіння або погіршення характеристик (зниження амплітуди, збільшення латентного періоду та порогу відносно іпсилатерального рефлексу) контралатерального рефлексу, позитивний dekay-тест); мовної аудіометрії (порушення розбірливості мовного тесту). Порушення з боку серцево-судинної системи та центральної нервової систем підтверджуються об’єктивними методами обстеження.
2) до пункту «б» належить двобічна тяжка приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 65-80 дБ).
3) до пункту «в» належать: середньо-тяжка двобічна приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 50-65 дБ); глухота або глибоке (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії складає понад 80 дБ) порушення слуху на одне вухо та приглухуватість середньо-тяжкого ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 50-65 дБ) на друге; глухота або глибоке (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії складає понад 80 дБ) порушення слуху на одне вухо та приглухуватість середнього ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 35-50 дБ) на друге; однобічна глухота вуха (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії складає понад 95 дБ) при збереженні рівня порогів слуху по всій тональній шкалі до 15 дБ на інше вухо; однобічне глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 80-95 дБ) при збереженні рівня порогів слуху по всій тональній шкалі до 15 дБ на інше вухо; однобічні або двобічні прогресуючі (підтверджено інструментально) порушення слухової функції; тяжке порушення слуху на одне вухо (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 65-80 дБ) та приглухуватість середньо-тяжкого ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 50-65 дБ) на друге.
Слух є критично важливим для військової діяльності. Здатність виявляти, ідентифікувати і локалізувати звуки, здатність підтримувати просторову обізнаність на полі бою може бути життєво-важливою складовою для скритності, виживання і летальності війська.
Військовослужбовці зі зниженим слухом призначаються на посади і роботу з урахуванням цього недоліку. Пацієнтам з тяжкими порушеннями слуху не рекомендовано виконання бойових і спеціальних завдань, особливо пов’язаних зі значними фізичними та емоційними/стресогенними навантаженнями, контактом зі звуками високої інтенсивності, зміною атмосферного тиску, прискореннями, тощо. У разі наявності прогресуючої приглухуватості вплив таких чинників, які супроводжують виконання службових обов’язків (контакти зі звуками високої інтенсивності, стресовий фактор, фізичні навантаження) значно збільшує ризик погіршення слухової функції, розвитку глухоти та інвалідизації пацієнта.
Остаточне рішення щодо проходження військової служби військовослужбовцем приймає командир, враховуючи конкретні умови служби та рішення ВЛК.
Незалежний коментар та роз’яснення
Стаття 36 стосується різних видів зниження слуху: кондуктивної приглухуватості, коли звук гірше проводиться через зовнішнє або середнє вухо; сенсоневральної приглухуватості, коли уражені структури внутрішнього вуха або слухового аналізатора; змішаної приглухуватості; вродженої глухоти; ототоксичної втрати слуху; дегенеративних і судинних хвороб вуха та інших уражень слухової системи.
Прояви можуть бути різними: від труднощів із розумінням мови в шумі до неможливості чути розмовну чи навіть гучну мову. При тяжчих порушеннях людина може погано локалізувати звук, не розрізняти мовлення, мати суб’єктивний вушний шум, а при ураженні центральних відділів слухового аналізатора — також вестибулярні та системні прояви з боку серцево-судинної і центральної нервової систем.
Легші ступені зазвичай означають, що в тихій обстановці мовлення ще сприймається, але в шумі виникають труднощі. Середньо-тяжкі, тяжкі та глибокі порушення вже суттєво обмежують сприйняття розмовної або гучної мови. Повна глухота означає, що людина не чує ні мови, ні більшості звуків навколишнього середовища.
Для ВЛК ключове значення має не лише сам діагноз, а об’єктивно виміряний рівень слухових порогів у децибелах, окремо по кожному вуху, на визначених частотах, а також стійкість, прогресування порушення, двобічність чи однобічність ураження та наявність підтверджених центральних, вестибулярних і системних проявів.
Що впливає на категорію
- Основний показник для визначення ступеня порушення слуху — середнє арифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними тональної порогової аудіометрії.
- Для сенсоневральної приглухуватості експертне визначення ступеня порушення слухової функції проводиться за тональною аудіометричною кривою по кістковому звукопроведенню. При кондуктивних втратах слуху за кривою по повітряному звукопроведенню спочатку встановлюють причину, проводять діагностичні заходи та лікування, а експертне рішення приймають у разі стійких кондуктивних порушень.
- На категорію впливає, чи є порушення однобічним або двобічним, а також який рівень слуху збережений на другому вусі. Однобічна глухота або глибоке порушення слуху оцінюються інакше, ніж двобічна глухота чи поєднання тяжкого ураження одного вуха з вираженою приглухуватістю другого.
- До категорії «Непридатний до військової служби» належать: стійка глухота на обидва вуха із середнім порогом понад 95 дБ; глухонімота; двобічне глибоке порушення слуху в межах 80–95 дБ; глухота на одне вухо та тяжка або глибока приглухуватість на друге; глибоке порушення слуху на одне вухо і тяжка приглухуватість на друге.
- Також до категорії «Непридатний до військової служби» належить інструментально підтверджена прогресуюча приглухуватість із середнім порогом 65 дБ і більше, а також приглухуватість із ураженням центральних відділів слухового аналізатора, вираженими вестибулярними і системними проявами з боку серцево-судинної та центральної нервової систем, якщо ці прояви об’єктивно підтверджені і середній поріг слуху становить 65 дБ і більше.
- До категорії «Придатний до служби у частинах забезпечення» належить двобічна тяжка приглухуватість із середнім порогом слуху в межах 65–80 дБ.
- До категорії «Придатний до військової служби» належать, зокрема, середньо-тяжка двобічна приглухуватість у межах 50–65 дБ; глухота або глибоке порушення слуху на одне вухо з середньо-тяжкою або середньою приглухуватістю на друге; однобічна глухота або однобічне глибоке порушення слуху при збереженні порогів слуху по всій тональній шкалі до 15 дБ на другому вусі; тяжке порушення слуху на одне вухо і середньо-тяжка приглухуватість на друге.
- Прогресування слухового порушення є окремим важливим фактором. За офіційним поясненням, прогресуюча сенсоневральна приглухуватість визначається при погіршенні слухової функції порівняно з попередніми дослідженнями понад 15 дБ на більш ніж одній частоті у процесі спостереження за трьома аудіограмами з інтервалом не менше 3 тижнів.
- Наявність ураження центральних відділів слухового аналізатора, порушення розбірливості мовлення, вестибулярні прояви та системні прояви з боку серцево-судинної і центральної нервової систем впливають на оцінку лише тоді, коли вони об’єктивно підтверджені спеціальними інструментальними обстеженнями.
Чим підтверджуються стани: обстеження, аналізи, документи
- Обов’язковим є інструментальне обстеження слуху — аудіометрія у повному обсязі. До неї входять тональна порогова аудіометрія, мовна аудіометрія, камертональні проби та акуметрія, тобто дослідження сприйняття живої мови.
- Якщо є асиметричне порушення слуху, дослідження проводиться з маскуванням вуха, яке чує краще. Якщо аудіометрію у повному обсязі провести неможливо, проводиться тест тональної порогової аудіометрії.
- Ступінь порушення слухової функції підтверджується розрахунком середнього арифметичного порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц на тональній аудіометричній кривій. Саме ці значення порівнюються з орієнтирами ступенів порушення слуху.
- Мовна аудіометрія використовується для оцінки розбірливості мовлення. Вона допомагає підтвердити дані тональної аудіометрії, акуметрії та наявність кістково-повітряного інтервалу, а також може допомогти у визначенні центральних і рецепторних уражень слухового аналізатора.
- У мовній аудіометрії враховують, зокрема, 50 % тест розбірливості числівників і 100 % тест розбірливості слів мови. Для рецепторних уражень можуть бути характерні парадоксальне падіння розбірливості при збільшенні інтенсивності стимулу, дискомфорт сприйняття мовного тесту та уповільнене зростання розбірливості. Для центральних порушень характерні уповільнене зростання кривої розбірливості, зменшення відсотка розбірливості та недосягнення 100 % розбірливості.
- При зниженні слуху, яке визначає зміну ступеня придатності до військової служби, дослідження проводяться багаторазово — не менше трьох разів за весь період на етапах обстеження та лікування, обов’язково до і після проведеного лікування, а також під час проходження ВЛК. Такі дослідження можуть бути проведені в різних закладах охорони здоров’я.
- Прогресуюча сенсоневральна приглухуватість підтверджується порівнянням попередніх і повторних аудіограм: має бути зафіксоване погіршення понад 15 дБ на більш ніж одній частоті, за трьома аудіограмами з інтервалом не менше 3 тижнів.
- У складних для діагностики випадках застосовуються об’єктивні методи обстеження слухового аналізатора: імпедансна аудіометрія, отоакустична емісія, слухові викликані потенціали. Також може проводитися оцінка системних проявів з боку серцево-судинної та центральної нервової систем.
- Ураження центральних відділів слухового аналізатора верифікується за допомогою слухових викликаних потенціалів, даних акустичного рефлексу внутрішньовушних м’язів, dekay-тесту та мовної аудіометрії. Офіційне пояснення наводить конкретні ознаки для цих методів, зокрема зміни латентних періодів, міжпікових інтервалів, амплітуди рефлексу, характеристик контралатерального рефлексу та розбірливості мовного тесту.
- Бажано також враховувати дані надпорогових тестів і проводити вимірювання інтенсивності та характеристик суб’єктивного вушного шуму.
- Для кондуктивної втрати слуху офіційний текст передбачає спрямування на обстеження з метою визначення причини порушення слухової функції і подальшого лікування. У звичайній клінічній практиці причину кондуктивної приглухуватості уточнюють ЛОР-оглядом та оцінкою стану зовнішнього і середнього вуха, але експертне рішення за цією статтею приймається після діагностичних заходів і лікування у разі стійкого порушення.
Важливі нюанси
- У наведених пунктах статті передбачені три підсумкові категорії: «Непридатний до військової служби», «Придатний до служби у частинах забезпечення» та «Придатний до військової служби». Окремих градацій із категоріями «Тимчасово непридатний» або «Непридатний із повторним оглядом» у наданому тексті статті немає.
- Сам факт діагнозу «приглухуватість» не визначає категорію автоматично. Вирішальними є аудіометричні пороги, їх середнє значення на визначених частотах, ураження одного чи обох вух, стійкість або прогресування порушення та об’єктивно підтверджені додаткові прояви.
- Однобічна глухота або глибоке порушення слуху не завжди означає категорію «Непридатний до військової служби». За пунктом «в» однобічна глухота або однобічне глибоке порушення слуху при збереженні слуху на другому вусі до 15 дБ по всій тональній шкалі належить до категорії «Придатний до військової служби».
- Для кондуктивних порушень слуху важливо, що експертне рішення приймається не одразу за первинним результатом, а після встановлення причини, діагностичних заходів і проведеного лікування, якщо порушення слухової функції залишається стійким.
- Прогресуюча сенсоневральна приглухуватість у тексті виділена окремо. Пацієнти з таким станом потребують повторних курсів лікування і відпустки для стабілізації процесу, а саме прогресування має бути підтверджене інструментально.
- Скарги на поганий слух або шум у вухах самі по собі не замінюють інструментального підтвердження. Стаття прямо вимагає аудіометричного обстеження, а в складних випадках — об’єктивних методів оцінки слухового аналізатора.
- Військовослужбовці зі зниженим слухом призначаються на посади і роботу з урахуванням цього недоліку. Пацієнтам із тяжкими порушеннями слуху не рекомендовано виконання бойових і спеціальних завдань, особливо пов’язаних зі значними фізичними та емоційними навантаженнями, звуками високої інтенсивності, зміною атмосферного тиску та прискореннями.
- Остаточне рішення щодо проходження військової служби військовослужбовцем приймає командир з урахуванням конкретних умов служби та рішення ВЛК.
- Окремих правил для різних груп на кшталт призовників чи мобілізованих у наданому тексті статті не наведено; окремо описано саме особливості призначення військовослужбовців зі зниженим слухом на посади з урахуванням цього недоліку.
Це довідкова інформація, а не медичний чи юридичний висновок. Остаточне рішення про придатність ухвалює ВЛК.
Що робити далі
Маєте задокументований діагноз? Проаналізуйте свої коди МКХ-10 проти статей Розкладу — побачите, під які статті стан потенційно підпадає, яку категорію це ймовірно дає та які обстеження її підтверджують.